ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2019 року
Київ
справа №335/2087/16-а(2-а/335/84/2016)
адміністративне провадження №К/9901/19141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю.., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №235/3037/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Преміумстандартсервіс", про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Воробйова А.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Коршуна А.О., суддів: Ясенової Т.І., Панченко О.М.,
в с т а н о в и в :
У лютому 2016 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Войтович Є.М., звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 22.06.2011 №79 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 №50 "Про затвердження містобудівної документації - "Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг міста Запоріжжя".
Свої вимоги обґрунтовував тим, що спірне рішення порушує його права, як власника земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ), кадастровий номер НОМЕР_1 . Вказував, що у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення №79 від 22.06.2011 землі селища Великий Луг м.Запоріжжя, в тому числі належна йому земельна ділянка, віднесена до земель рекреаційного призначення, що виключає можливість її забудови. Зазначав, що рішення Запорізької міської ради №50 від 25.01.2006 є фактично виконаним, оскільки на його підставі прийнято низку актів індивідуальної дії щодо надання у власність земельних ділянок, тому протиправно визнано відповідачем таким, що втратило чинність.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, позов задоволено.
Судами встановлено, що 18.10.2013 ОСОБА_2 уклав з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 . Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві власності згідно Державного акту серії НОМЕР_2, виданого Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя 29.12.2012 на підставі рішення Запорізької міської ради від 24.12.2012 №103/1.
Також встановлено, що рішенням Запорізької міської ради №50 від 25.01.2006 затверджено містобудівну документацію - "Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг міста Запоріжжя". У зв`язку з прийняттям цього рішення відповідачем було прийнято рішення №23 від 25.02.2009, яким змінено категорію земель з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови і вид угідь з земель, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, у тому числі кемпінгів, будинків або проведення відпусток на землі під житловою забудовою, одно та двохповерховою на земельній ділянці площею 7,0034 га АДРЕСА_4 , згідно з планом.
Рішенням Запорізької міської ради №79 від 22.06.2011 визнано таким, що втратило чинність рішення Запорізької міської ради №50 від 25.01.2006 "Про затвердження містобудівної документації - "Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг міста Запоріжжя".
Позивач, вважаючи, що вищезазначене рішення №79 від 22.06.2011 порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не у межах повноважень та не у спосіб, який визначено чинним законодавством, оскільки визнане таким, що втратило чинність рішення є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, тобто є таким, що не могло бути ні скасованим, ні зміненим органом місцевого самоврядування після його виконання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Заступник прокурора Запорізької області подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги.
Так, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню міськради, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Пунктом 42 ч.1 ст. 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Законом України від 20.04.2000 № 1699-III "Про планування і забудову територій" та Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Держбуду України від 10.12.2001 №219, які були чинними на момент прийняття вказаного рішення від 25.01.2006, було передбачено, що місцеві правила забудови розробляються та затверджуються міськими радами на підставі саме Типових регіональних правил.
Проте, 12.03.2011 набув чинності Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" згідно Прикінцевих положень якого втратив чинність Закон № 1699-III, а наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.07.2011 №103 визнано таким, що втратив чинність наказ Держбуду України від 10.12.2001 №219.
Слід зазначити, що з набранням чинності Закону № 3038-VI, з переліку документів, що здійснюють нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій, виключено такий вид нормативної документації як місцеві правила забудови.