ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Д. А. Гудими та В. С. Князєва
Справа № 804/2877/17
Провадження № 11-287апп19
І. Короткий виклад історії справи
1. 11 травня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - позивачі), звернулися до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі також - відповідач).
2. У позові просили :
2.1. Скасувати рішення відповідача від 10 серпня 2016 року № 2982 про відмову у забезпеченні родини майора запасу ОСОБА_1 службовим житлом, орендованим житлом з фондів і за рахунок Міністерства оборони України (далі - оскаржене рішення).
2.2. Зобов`язати відповідача та Дніпропетровський обласний військовий комісаріат забезпечити позивачів службовим житловим приміщенням, а у разі відсутності службового житлового фонду - орендувати житло відповідно до вимог чинного законодавства на період до дня забезпечення вищевказаних осіб житловим приміщенням для постійного проживання.
3. Позов мотивували такими обставинами :
3.1. 9 серпня 1994 року ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік за місцем служби як військовослужбовець, який потребує покращення житлових умов.
3.2. З 31 серпня 2005 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
3.3. Календарна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України - понад 25 років.
3.4. Після розформування військової частини, де востаннє проходив військову службу ОСОБА_1, його житлову справу передали до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, де він досі перебуває на квартирному обліку.
3.5. 17 лютого 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв постанову у справі № 804/14892/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до відповідача, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, яким визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення дій стосовно забезпечення ОСОБА_1 і членів його сім`ї службовим житловим приміщенням або орендованим житлом та зобов`язав відповідача у порядку, встановленому чинним законодавством, вчинити дії щодо забезпечення ОСОБА_1 і членів його сім`ї службовим житловим приміщенням або орендованим житлом. Це рішення залишив без змін постановою від 5 липня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд.
3.6. 10 серпня 2016 року відповідач прийняв оскаржене рішення, яке суперечить як приписам чинного законодавства, так і рішенням судів у справі № 804/14892/15, які набрали законної сили.
4. 13 травня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, яку 20 вересня 2017 року ухвалою залишив без змін Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, про відмову у відкритті провадження у справі.
5. Суди мотивували свої рішення тим, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, оскільки виникли із житлових відносин. А тому спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
6. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
7. Мотивувала касаційну скаргу так :
7.1. Цей спір є публічно-правовим, і його необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
7.2. Він є продовженням спору, вирішеного судами у справі № 804/14892/15 за правилами адміністративного судочинства.
7.3. Протягом 2014-2017 років існує невизначеність щодо розгляду аналогічних вимог позивачів за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, про що свідчать протилежні за висновками судові рішення у справах № 804/4302/14 і № 804/14892/15.
8. 12 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін (далі - постанова).
9. Велика Палата Верховного Суду мотивувала постанову так :
9.1. Позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом, спрямованим на поновлення порушеного права на отримання житла.
9.2. Позов стосується захисту прав позивачів у сфері житлових відносин, а тому його треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
9.3. Велика Палата Верховного Суду у такій категорії спорів вже висловлювалась щодо застосування норм права, зокрема, у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16.
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
(а) Щодо юрисдикції суду
10. Не можемо погодитися з висновками більшості колег щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства.
11. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
12. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
13. Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, встановлював юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні спорів, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17). Аналогічний припис передбачає КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду (пункт 2 частини першої статті 19).
14. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
15. Зміст поняття "публічна служба" охоплює поняття військової служби (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду; пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
16. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17 Конституції України).
17. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до КонституціїУкраїни визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
18. Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами (абзац перший частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
19. Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 цього Закону військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
20. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначає Кабінет Міністрів України (абзац сьомий пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
21. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення, та членів їх сімей (пункт 1).