Постанова
іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 704/1436/15-ц
провадження № 61-5840св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційнийбанк "ПриватБанк" ,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Захарової А. Ф., Фетисової Т. Л., Качана О. В.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", у подальшому назву змінено на Акціонерне товариствокомерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"),звернувся до суду позовом, у якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за укладеним між сторонами 01 червня 2010 року кредитним договором, яка станом на 02 серпня 2015 року становить 79 897,18 грнта складається з 39 145,70 грн - заборгованість за кредитом, 35 270,66 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 200,00 грн - заборгованості за пенею і комісією, 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 3 780,82 грн - штрафу (процентна складова).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 червня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У порушення умов кредитного договору № б/н від 01 червня 2010 року, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 02 серпня 2015 року має заборгованість 79 897,18 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконано умови договору щодо досудового вирішення питання погашення заборгованості відповідачем, а тому звернення до суду з позовом є передчасним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2016 року скасовано, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору в сумі 79 897,18 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив із того, що позивачем у повному обсязі доведені позовні вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тальнівського районного суду Черкаської області.
Ухвалою цього ж суду касаційної інстанції від 27 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів" 01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що позивач не надав доказів укладення з ним кредитного договору, а апеляційним судом не застосовано положення закону щодо недійсності кредитного договору, укладеного без дотримання письмової форми.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 01 червня 2010 рокуміж ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, згідно якого позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у формі встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав довідку з умовами та тарифами обслуговування кредитної карти "Кредит на всякий случай" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на02 серпня 2015 року становить79 897,18 грн та складається з 39 145,70 грн - заборгованість за кредитом, 35 270,66 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 200,00 грн - заборгованості за пенею і комісією, 500,00 грн - штрафу (фіксована частина), 3 780,82 грн - штрафу (процентна складова).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України ( в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновку щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що "у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.