Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа №753/14447/13-ц
провадження № 61-10393св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.
учасники справи:
заявник - заступник начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Лапанашвілі Петро Юрійович,
заінтересована особа (стягувач)- ОСОБА_1,
представник стягувача - ОСОБА_2,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_3,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Лапанашвілі Петра Юрійовича та представника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року, постановлену під головуванням судді Гальонкіної Ю. С.,та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Н.В. звернулася до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.
В обґрунтування заяви заявник посилалася на те, що на виконанні у державній виконавчій службі перебуває виконавче провадження №47865881 з виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 1 244 867,84 грн.
Зазначала, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, за рахунок яких можна стягнути борг, однак фактично боржник є такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, яка складається з житлового будинку та земельної ділянки, проте не зареєструвала своє право власності на них в порядку спадкування.
Посилалася на те, що спадщина належить спадкоємцю з часу її відкриття і відсутність свідоцтва про право на спадщину у спадкоємця не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду за рахунок успадкованого майна, тому державний виконавець просила з метою забезпечення виконання вказаного рішення дозволити старшому державному виконавцю Тущенку П.Л. звернути стягнення на:
- житловий будинок в садовому товаристві АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 в АДРЕСА_2, право власності на які не зареєстровано у встановленому законом порядку, в рахунок погашення заборгованості по виконавчим провадженням, де боржником є ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у задоволенні заяви головного державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві Стеценко Н.В. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що:
- державний виконавець не надав суду доказів на підтвердження того, що боржник фактично є володільцем майна (житлового будинку та земельної ділянки), а з копії спадкової справи не вбачається, що ОСОБА_3 отримувала свідоцтво про право на спадщину, що б давало підстави зареєструвати її право власності на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 травня 2019 року заступник начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Лапанашвілі П. Ю. направив касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
30 травня 2019 року ОСОБА_2, як представник ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду із касаційноюскаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Лапанашвілі П. Ю. та представника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_1 . Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва справу №753/14447/13-ц.
У червні 2019 року справа № 753/14447/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Лапанашвілі П. Ю. мотивована тим, що судами було проігноровано норми статті 1268 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, шляхом подачі заяви до нотаріуса та проживала разом з спадкодавцем на час її смерті, а також володіла спадщиною з 01 січня 2015 року до часу відмови від спадщини 14 липня 2015 року.
Судами не було враховано те, що боржник не вперше вчиняла дії, направлені на невиконання та ухилення від виконання рішення суду.
Крім того, судами безпідставно вказано, що державний виконавець не вжив заходів щодо встановлення майнового стану боржника, а також те, що орган опіки та піклування не надав згоди на реалізацію у порядку виконання рішення суду Ѕ частини квартири, що унеможливлює задоволення вимог стягувача.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, мотивована тим, що судами не враховано те, що боржник ОСОБА_3 не вперше вчиняє дії, направлені на невиконання та ухилення від виконання рішення суду.
Представник ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_1 посилається на правові позиції Верховного Суду про визначення ознак фіктивного правочину.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2015 року в порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину майна набутого за час шлюбу в розмірі 1244867,84 грн.
На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання у Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві.
12 червня 2015 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №753/14447/13, виданого 27 травня 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва, та надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення.
Боржник добровільно рішення суду не виконувала, у зв`язку з чим державний виконавець вжив заходів для встановлення майнового стану боржника ОСОБА_3 .
Відповідно до спадкової справи № 72/2015 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка є матір`ю ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входило, зокрема, таке спадкове майно:
- земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, яка належала померлій на підставі договору дарування від 29 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;
- садовий будинок АДРЕСА_2, який належав померлій на підставі договору дарування від 29 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (том 3, а.с. 223-225; том 4, а.с. 36-38).
26 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини ( том 3 а.с. 93-95).
14 липня 2015 року ОСОБА_3 подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 3, а.с.237).
14 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини
від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 (том 3, а.с.238)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.