Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 644/6354/16-ц
провадження № 61-15861св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Елавус ЛТД",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Елавус ЛТД" на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 січня 2017 року у складі судді Бабенко Ю. П. та рішення апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н.П., Пономаренко Ю. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Елавус ЛТД" (далі - ТОВ фірма "Елавус ЛТД") на її користь нараховану, але не виплачену зарплату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10 060,45 грн, суму середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати у розмірі 67 551,22 грн, суму індексації зарплати за затримку її виплати в розмірі 18 843,22 грн. а всього - 96 454,89 грн.
Позов мотивовано тим, що 27 січня 2014 року вона була звільнена з роботи, однак заробітну плату в розмірі 10 060,45 грн в день звільнення їй не виплатили. Виходячи із її середньоденного заробітку 130,66 грн, позивач просила стягнути середньомісячний заробіток за затримку розрахунку з 01 лютого 2014 року по 01 червня 2016 року в сумі 67 551,22 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 18843,22 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 січня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ фірми "Елавус ЛТД" на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті 10060,45 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку 67551,22 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати 18843 грн. 22 коп., всього 96454 грн. 89 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 1446 грн. 82 коп.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2017 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не було спору про розмір заробітної плати позивача. ОСОБА_1 в день звільнення і пізніше не відмовлялася від отримання заборгованості по зарплаті, відповідач не повідомляв позивача про необхідність і можливість отримання кінцевого розрахунку по заробітній платі при звільненні з роботи. Позивачем доведено факт порушення терміну проведення остаточного розрахунку призначених сум. Крім того, зазначив, що порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.
Короткий зміст рішення суду апеляційноїінстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірми "Елавус ЛТД" задоволено частково.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 січня 2017 року змінено в частині стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 18 843 грн 22 коп і судового збору в сумі 1 446 грн 82 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ фірми "Елавус ЛТД" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ фірми "Елавус ЛТД" на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 8 782,77 грн.
В іншій частині заочне рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Змінюючи в частині рішення суду першої інстанції та стягуючи компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума компенсації обчислюється шляхом множення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У травні 2017 року ТОВ фірма "Елавус ЛТД" через засоби поштового зв`язку подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам відповідача про те, що довідка про розмір заборгованості по заробітній платі позивача сфальсифікована, не викликав свідків за їх клопотанням, не витребував відомості з Пенсійного фонду; не звернув уваги на те, що наданий відповідачем наказ про звільнення не містив відомостей про суму нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористану відпустку; дійшов помилкового висновку про відсутність спору про розмір заборгованості по заробітній платі, в той час як відповідач взагалі заперечував наявність такої заборгованості; залишив без уваги положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" та безпідставно застосував постанову Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, яка регулювала відносини із виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період з 01 січня1998 року по 31 грудня 2000 року.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року поновлено строк касаційного провадження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року до закінчення касаційного розгляду.
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року матеріали цивільної справи № 644/6354/16-ц надійшли до Верховного Суду.
05 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).