Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 377/647/17
провадження № 61-18048св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року у складі судді: Теремецької Н. Ф. та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В.,Сліпченка О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року по 1999 рік на роботах в зоні іонізуючого випромінювання, його здоров`ю завдано ядерну шкоду, внаслідок чого йому встановлено 2 групу інвалідності (довічно), що підтверджується висновком МСЕК від 14 січня 1999 року, профзахворювання пов`язане з роботами ЛНА на ЧАЕС. Йому державою надано законодавчо-визначені права на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я по ЛНА на ЧАЕС згідно його статусу громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення категорія 1 від 24 лютого 1999 року, безстрокове і діє на всій території України.
Відшкодування ядерної шкоди згідно його статусу повинно здійснюватися за правилами цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду із застосуванням статті 1189 ЦК України, Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 25 травня 1963 року, Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
ОСОБА_1 вказував, що його право стосується законодавчо-визначеної грошової компенсації по щорічній допомозі на оздоровлення за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я на роботах по ЛНА на ЧАЕС,яку, зокрема, УСЗН в м. Славутичі, зобов`язано кожен рік виплачувати йому за ушкодження здоров`я як інваліду ІІ групи у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, що передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Станом на 04 травня 2017 року управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради не виплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2017 рік за шкоду заподіяну здоров`ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а виплатило лише частково у розмірі 120 грн. Тому розмір збитків у результаті порушеного права за 2017 рік становить 15 880 грн (16 000 грн (5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених у 2017 році) - 120 грн).
ОСОБА_1 просив стягнути з управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області збитки в розмірі 15 880 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що починаючи з 01 січня 2015 року розмір виплати щорічної допомоги на оздоровлення Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, а визначається постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то виплата у розмірі 120 грн на оздоровлення відповідає вимогам закону.
Аргументи учасників справи
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2017 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме статтю 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (у редакції від 19 грудня 1991 року, із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року), що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підлягала застосуванню, а виплату щорічної допомоги на оздоровлення необхідно було здійснювати в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат згідно положень частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року), оскільки Конституційний Суд України у жодному рішенні не приймав рішення і не надавав повноважень ні Кабінету Міністрів України, ні суду звужувати та скасовувати законодавчо-визначені права згідно статусу по компенсації по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров`ю на ЧАЕС, як особі з інвалідністю ІІ групи.
До касаційної скарги додана постанова Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 6-1096цс17, у якій зазначено, що "з огляду на положення статей 1 та15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права".
У травні 2018 року управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки щорічна допомога на оздоровлення за 2017 рік за шкоду заподіяну здоров`ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС виплачена згідно норм чинного законодавства на момент виплати.
У травні 2015 року ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач не виконав обов`язок, передбачений частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року), і намагається ввести суд в оману перекручуючи норми законодавства.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та вказано, що касаційна скарга може мати виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.