Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 641/3861/15-ц
провадження № 61-21853св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2017 року в складі судді Богдан М. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Пономаренко Ю. А., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 15-1142/2012 від 19 липня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (далі - ПАТ "Банк Кіпру").
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19 липня 2012 року між нею та ПАТ "Банк Кіпру" було укладено кредитний договір із плаваючою відсотковою ставкою UIRD на суму 1 400 000,00 грн. Вказала, що відповідачем фактично здійснюється формування вартості фінансової послуги без участі споживача та його згоди. Для сплати процентів за кредитним договором, позичальник повинен кожного разу з`ясовувати їх розмір у відділенні банку. При цьому банк жодного разу не повідомив її про зміну процентної ставки. На підставі викладеного, просила визнати недійсним вказаний кредитний договір з посиланням на статті 215, 216, 230 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що спірний кредитний договір з усіма його умовами відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні. Факт введення ОСОБА_1 в оману ПАТ "Банк Кіпру"та порушення банком прав споживача шляхом укладення договору з несправедливими умовамине доведено. Позивач погодилась з умовами спірного кредитного договору в спосіб підписання заяви - анкети та кожної сторінки кредитного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує, що оскаржувані судові рішення є необгрунтованими, ухвалені на основі неповно з`ясованих обставин, оскільки судом першої інстанції двічі відмовлено в призначенні судово - економічної експертизи, яку позивач просила призначити з метою використання спеціальних знань в цій справі, якими ні позивач, ні суд не володіє.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ТОВ "Кредитні ініціативи" надійшли заперечення на касаційну скаргу. У запереченні відповідач вказав, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України 26 квітня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 19 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Кіпру" було укладено кредитний договір на суму 1 400 000,00 грн з кінцевим терміном повернення до 18 липня 2019 року.
Проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи із процентної ставки за вказаним договором, яка є змінюваною та розраховується за формулою наведеною у тексті договору.
Під час укладення договору сторони узгодили усі істотні умови. Крім того, перед укладанням кредитного договору, позичальнику було роз`яснені умови кредитування, що підтверджується заявою - анкетою позичальника, складеною перед підписанням кредитного договору.
Банк свої зобов`язання за договором виконав, видав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 грн.
ПАТ "Банк Кіпру" було реорганізовано, а право вимоги за кредитним договором відступлене та передане ТОВ "Кредитні Ініціативи".
Згідно виписки по особовому рахунку за період з 19 липня 2012 року по 21 липня 2014 року, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконувала належним чином.
Позивач вважаючи, що названий кредитодавець навмисно ввів її в оману при укладенні кредитного договору щодо обрахунку процентів за користування кредитними коштами, а умови вказаного договору є несправедливими, звернулась з позовом до суду.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.