ПОСТАНОВА
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа №826/8250/17
провадження №К/9901/12749/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стеценка С.Г., Желєзного І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 (головуючий суддя Аблов Є.В., судді Григорович П.О., Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (головуючий суддя Губська Л.В., судді Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)
у справі № 826/8250/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якій просила суд визнати протиправними дії Державної служби інтелектуальної власності України та зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянути повторно заявку про реєстрацію авторського права на твір Логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.10.2016 №69970 зі збереженням первісної дати подання.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державна служба інтелектуальної власності України використала повноваження всупереч меті, з якою це повноваження надано та своїми протиправними діями порушила право позивача на реєстрацію авторського права на твір.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 у справі №826/8250/17 позов задоволено частково, зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянути повторно заявку про реєстрацію авторського права на твір Логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.10.2016 №69970, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 у справі №826/8250/17 залишено без змін.
5. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України з рішеннями судів не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №826/8250/17 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2019 колегією суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. відкрито провадження у справі №826/8250/17.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Желєзного І.В., Стеценка С.Г.
7. 21.06.2019 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, який долучено до матеріалів справи.
8. 08.07.2019 до Верховного Суду від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач-2 посилається на те, що спір, що виник між сторонами є спором про приватне цивільне право, а відтак не є публічно-правовим і не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.
05.08.2019 від позивача надійшло заперечення проти клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі.
9. Верховний Суд не розглядає клопотання скаржника про закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити або змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Касаційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України була подана безпосередньо до Верховного Суду 06.05.2019. У касаційній скарзі не порушувалось питання про закриття провадження у справі та непідсудність спору адміністративному суду.
Клопотання про закриття провадження було подано безпосередньо до суду 08.07.2019, тобто Міністерство економічного розвитку і торгівлі України змінило свої касаційні вимоги поза строком на касаційне оскарження, що не узгоджується з приписами ст. 337 КАС України. З огляду на недотримання скаржником порядку зміни вимог касаційної скарги, такі зміни не розглядаються.
10. 05.08.2019 до Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про застосування до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заходів процесуального примусу, у зв`язку з процесуальним зловживанням.
Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання позивача та відхиляє його як необґрунтоване.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2016 ОСОБА_1 через представника подала заяву №69970 про реєстрацію авторського права на твір, а саме логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1", який віднесено позивачем до творів образотворчого мистецтва.
12. Згідно із заявою логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1" складається зі стилізованої абревіатури ІНФОРМАЦІЯ_1, назви ІНФОРМАЦІЯ_2 та слогану ІНФОРМАЦІЯ_3; суть авторства, авторський вклад у створення твору: 100% авторство - створення абревіатури, назви, слогану, стилістики логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1".
13. Листом від 03.11.2016 №1-15/8685 Державна служба інтелектуальної власності України повідомила позивача про невірне визначення виду твору у поданій заяві про реєстрацію авторського права на твір, а також незаповнення пунктів 7.1, 7.2 заяви. Крім того, у зв`язку з виникненням сумніву, що на реєстрацію авторського права подано твір образотворчого мистецтва, відповідно до абз. 4 п. 17 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756 (надалі - Порядок), запитано додаткові документи на підтвердження вірогідності поданої інформації, а саме, висновок спеціаліста (експерта) з питань, які стосуються творів образотворчого мистецтва.
14. Позивачем було надано відповідь про те, що заявник відповідно до положень п. 17 Порядку не зобов`язаний проводити експертизу свого твору, а Держслужба інтелектуальної власності не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства. Щодо вимоги про надання додаткових документів, то перелік документів, потрібних для реєстрації авторського права, вичерпний і до нього не відноситься висновок спеціаліста (експерта). При цьому під сумнів може бути поставлена вірогідність інформації, яка може бути підтверджена або спростована таким же документом (оригіналом або засвідченою копією). Вичерпного переліку творів образотворчого мистецтва законодавством не визначено, навіть розфарбування тексту є достатнім для його охороноздатності у вигляді твору образотворчого мистецтва. В якості додатку надано виправлену заяву про реєстрацію авторського права на твір.
15. Листом від 26.01.2017 №1-15/719 Держслужба інтелектуальної власності повернула позивачу заявку від 25.10.2016 №69970 у зв`язку з ненадходженням у встановлений строк змін до заявки, вимога про які була повідомлена листом від 03.11.2016 № №1-15/8685, на підставі абз. 3 п. 16 Порядку.
16. Позивач, вважаючи протиправним вищевказані дії відповідач, звернувся з відповідним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ненадання позивачем висновку спеціаліста (експерта) не може бути підставою для повернення заявки відповідно до абз. 3 п. 16 вказаного Порядку, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав у відповідача для повернення заявки позивача про реєстрацію авторського права на твір від 25.10.2016 №69970.
18. При цьому, задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заявку позивача, суди зазначили, що повторний розгляд заявки відповідачем 2 може бути здійснений на підставі повторного подання позивачем повернутих відповідачем 1 документів, що унеможливлює збереження первісної дати подання при повторному розгляді зазначеної заявки.
19. Місцевий адміністративний суд в оскарженому рішенні вказав на те, що позивач не конкретизував позовні вимоги до відповідача 1, а саме не визначив, які дії відповідача 1 підлягають визнанню протиправними, а адміністративний суд не може самостійно визначати позовні вимоги при здійсненні судового розгляду. У зв`язку з цим Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлягають.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
20. Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли хибних висновків щодо відсутності підстав для повернення заявки Позивачеві про реєстрацію авторського права на твір - Логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки Державна служба інтелектуальної власності мала право у разі виникнення сумнівів на запит додаткових документів від позивача.
21. Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не дотримались принципу справедливості при розгляді справи.
22. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечував проти повноважень Державної служби інтелектуальної власності не прийняти рішення та повернути подані на реєстрацію документи; повноважень Державної служби інтелектуальної власності провести та доручити проведення експертизи твору іншим особам; введення суду в оману щодо обставин справи (поданого на реєстрацію твору); вимог скаржника по суті справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
24. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. У даному випадку оскаржуються дії відповідачів щодо повернення заявки позивача про реєстрацію авторського права на твір, а саме логотип "ІНФОРМАЦІЯ_1", який віднесено позивачем до творів образотворчого мистецтва.
Судова колегія зазначає, що майнові права автора на твір не зумовлюються рішенням про реєстрацію авторського права (відмову у реєстрації, повернення заявки з поданими документами), оскільки майнові права виникають у момент створення твору.
Спір у цій справі виник стосовно того, що Державна служба інтелектуальної власності зобов`язала позивача надати додаткові документи для здійснення державної реєстрації авторського права на логотип, тобто спір виник саме з владно-управлінських функцій, а не стосовно захисту прав інтелектуальної власності.