ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2019 року
Київ
справа №826/9793/18
адміністративне провадження №К/9901/13832/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року (головуючий суддя - Смолій І.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)
у справі №826/9793/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України)
про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати, компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки, індексації заробітної плати.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ДФС України: середній заробіток у розмірі 177 644 (сто сімдесят сім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 45 коп. за час затримки виплати заробітної плати за період з 9 липня 2014 року по 24 травня 2018 року без урахування обов`язкових податків та зборів; компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 13 497 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 55 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
4. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 5 липня 2013 року по 9 липня 2014 року позивач працювала в ДПІ у місті Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим на посаді начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб.
6. За період з квітня 2014 року по липень 2014 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, у зв`язку з чим вона звернулась з відповідним позовом до ДФС України про стягнення такої заборгованості.
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, у справі №826/6239/17 стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2014 року по липень 2014 року у розмірі 11 486 грн. 12 коп. 15 березня 2018 року рішення суду набрало законної сили.
8. На виконання рішення суду ДФС України здійснено фактичний розрахунок з ОСОБА_1 Кошти були зараховані на рахунок позивача 24 травня 2018 року.
9. Позивач звільнилась з ДПІ у місті Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим 9 липня 2014 року, а фактичне погашення заборгованості по заробітній платі здійснено лише 24 травня 2018 року, у зв`язку з чим, звернулась до суду з вказаним позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки такого заробітку за вказаний період, а також компенсації втрати частини заробітку.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розрахунок заборгованості по заробітній платі здійснено лише 24 травня 2018 року, то позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, а також на компенсацію за затримку її виплати.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що у зв`язку з блокуванням роботи Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, бюджетні призначення, що були передбачені на квітень-грудень 2014 року для виплати заробітної плати по Головному управлінню Міндоходів в Автономній Республіці Крим,були у повному обсязі зняті та повернуті в Державний бюджет України на виконання Закону України від 27 березня 2014 року № 1165-VII"Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на " 2014 рік" та довідки Міністерства фінансів України про зміни до річного розпису бюджету на 2014 рік від 2 квітня 2014 року № 147. Таким чином, зняті кошти з Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" не могли бути перерозподілені на інші територіальні органи або апарат Міністерства доходів і зборів України, оскільки повернуті до Державного бюджету України.
12. Що ж стосується позовних вимог в частині компенсації втрати частини заробітної плати, то Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не передбачено нарахування компенсації виплат, які виплачують за рішенням суду.
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. У частині першій статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.