ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2019 року
Київ
справа №809/17/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4094/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Оберіг" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 (суддя: Грицюк П.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 (колегія суддів у складі: Старунського Д.М., Багрія В.М., Кушнерика М.П.) у справі №809/17/13-а (876/10010/13) за позовом Приватного підприємства "Оберіг" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Оберіг" (далі - позивач, ПП "Оберіг") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012:
№0000612300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 344059,75 грн. (за основним платежем у сумі 295318,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 48741,75 грн.);
№0000622300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 402257,50 грн. (за основним платежем у сумі 344185,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58072,50 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами ПП "Екоенергобуд", ТОВ "Білдальянс", ПП "Воллі" та ПП "Львівкомфортгруп-К" спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ним податкових зобов`язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов`язки по перевірках.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами (ПП "Екоенергобуд", ТОВ "Білдальянс", ПП "Воллі" та ПП "Львівкомфортгруп-К") не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій; в ході розгляду справи не встановлено наявності у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності. Відтак, за висновком судів, операції між позивачем та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечень на касаційну скаргу відповідачем надано не було.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ в Галицькому районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Оберіг" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.11.2009 по 01.11.2012, за результатами якої складено акт №1241/2200/31476496 від 04.12.2012.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 295318,00 грн. за період з 01.11.2009 по 01.11.2012;
п.1.32 ст.1, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) та п.138.2, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 344185,00 грн.
На думку податкового органу, позивачем безпідставно сформовано валові витрати та включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, оскільки операції ПП "Оберіг" з контрагентами ПП "Екоенергобуд", ТОВ "Білдальянс", ПП "Воллі" та ПП "Львівкомфортгруп-К" за перевіряємий період фактично не відбулись.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 18.12.2012:
№0000612300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 344059,75 грн. (за основним платежем у сумі 295318,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 48741,75 грн.);
№0000622300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 402257,50 грн. (за основним платежем у сумі 344185,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 58072,50 грн.).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, валові витрати (витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Судами встановлено, що за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 підприємство здійснювало фінансово - господарські операції з ПП "Екоенергобуд", в результаті яких ПП "Оберіг" включено до рядка 04.1 Декларації про прибуток "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" вартість будівельних робіт в сумі 501458,00 грн. (договір №5.10 від 01.10.2010, №9.12 від 15.12.2010 та №7.11 від 01.11.2010.