Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 639/4514/16-к
провадження № 51-7545 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Цигана Ю.В.,
захисника Куніцина А.Ю.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500000492, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Верхня Самара Близнюківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2010 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України, із застосування ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, умовно-достроково звільненого з місць позбавлення волі 25 жовтня 2013 року,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 05 березня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 лютого 2016 року близько 03:00, перебуваючи поряд з будівлею кафе "У шефа", розташованого на території парку "Квітки Основ`яненка" по вул. Москалівській, 106 у м. Харкові, помітив раніше йому незнайомого ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний умисел, прослідував за ОСОБА_2 та наздогнав його під мостом, який розташований біля будинку № 104 по вул. Москалівській у м. Харкові, наблизившись до ОСОБА_2 ззаду, використовуючи фактор несподіванки, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку правої скули потерпілого, від чого той упав на землю та втратив свідомість. Помітивши, що ОСОБА_2 приходить до тями, продовжуючи свої насильницькі дії, наніс ще чотири удари кулаками в ділянку обличчя лежачого на землі потерпілого, заподіявши йому легке тілесне ушкодження. Використовуючи ту обставину, що потерпілий після отриманих ударів знову втратив свідомість, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, заволодів майном ОСОБА_2, чим завдав останньому майнової шкоди на суму 2212 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_1 02 березня 2016 року близько 01:50, перебуваючи поряд з домоволодінням АДРЕСА_2, помітив раніше йому незнайомого ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, наблизившись до ОСОБА_3 ззаду, наніс один удар кулаком в ділянку потилиці останнього, від чого той упав на землю. Продовжуючи свої насильницькі дії, ОСОБА_1 наніс ще приблизно вісім-десять ударів кулаком правої руки та ногами по голові і тулубу лежачого на землі ОСОБА_3, заподіявши йому тілесне ушкодження середньої тяжкості. В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_3, чим завдав останньому майнової шкоди на суму 1002 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року апеляційні скарги засудженого та його захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі зі змінами засуджений ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у касаційному порядку. При цьому вказує про численні порушення порядку проведення досудового розслідування, його упередженість та неповноту, фабрикування доказів його винуватості. Зазначає про обвинувальний ухил та однобічність розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, безпідставне незадоволення ряду заявлених ним та захисником клопотань, про неправильну оцінку здобутих в ході судового розгляду доказів. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу зі змінами засудженого не надходило.
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу зі змінами, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги зі змінами засудженого ОСОБА_1 про неповноту та однобічність досудового розслідування і судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути предметом касаційного розгляду, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
З приводу доводів засудженого про фабрикування доказів його вини у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів вважає, що такі не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Такий висновок суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема на підставі показань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
З показань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 убачається, що кожен з них категорично стверджував, що добре запам`ятав особу, яка вчинила щодо них напад, та впевнено вказали на ОСОБА_1 як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду.