Постанова
іменем України
30 липня 2019 року
м. Київ
справа № 686/19926/16-к
провадження № 51-9209км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
захисника Свіжого О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016240010001470, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік; за ст. 128 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.
Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4216 грн 11 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 січня 2016 року приблизно о 19-ій годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 3 а по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, зумовлених конфліктом із сином ОСОБА_2, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдав один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_2, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді рани м`яких тканин верхньої губи зліва, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, 30 січня 2016 року приблизно о 19-ій годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку № 3 а по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, зумовлених конфліктом із сином ОСОБА_2, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання наслідків свого діяння, а саме тяжких тілесних ушкоджень для потерпілого, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в область верхньої губи зліва. Внаслідок отриманого удару ОСОБА_2, не втримавшись на ногах, впав з висоти власного зросту та вдарився головою об асфальтно-бетонне покриття, в результаті чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під тверду та над твердою мозковими оболонками лобно-тім`яної ділянки головного мозку зліва, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що висновки суду про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 125, ст. 128 КК, не доведено належними та допустимими доказами, а ґрунтуються на суперечливих доказах, зокрема, медичних даних про ймовірну дату заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Також, посилаючись на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, положення ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вважає, що одночасне повідомлення про підозру та висунення обвинувачення в ході досудового розслідування призвело до позбавлення права на ефективний захист. Відтак, на думку засудженого, докази, отримані в цьому кримінальному провадженні, є недопустимими. Вказує на те, що викладене судами формулювання обвинувачення не містить обставин, які характеризують об`єктивну та суб`єктивну сторону кримінальних правопорушень, не встановлено часу їх скоєння, не зазначено способу, ознак спрямованості умислу, мотивів та мети вчинення ним злочинів. Крім того, вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК, вказуючи, що цей злочин поглинається злочином, передбаченим ст. 128 КК. Разом з тим, стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій, визначаючи форму вини, за якої було завдано легкі та тяжкі тілесні ушкодження, допустили помилку, що призвело до неправильної кваліфікації його дій. Вважає, що показання певних свідків, які є показаннями з чужих слів, з огляду на вимоги ст. ст. 85, 97 КПК не можуть бути визнані допустимими доказами. Посилається на суворість призначеного покарання та вказує, що він позитивно характеризується, навчається.
Позиції інших учасників судового провадження
ПрокурорПантєлєєва А.С. просила касаційну скаргу задовольнити частково, змінити судові рішення та виключити з них посилання на ч. 2 ст. 125 КК як зайву.
Захисник Свіжий О.В. підтримав касаційну скаргу засудженого в повному обсязі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Пантєлєєвої А.С., захисника Свіжого О.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 128 КК.