Постанова
Іменем України
02 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 349/51/13-ц
провадження № 61-22959св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: - Відділ освіти Рогатинської районної державної адміністрації, Стратинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рогатинського районного суду від 29 серпня 2016 року у складі судді Поглод О.В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року у складі суддів: Ясиновенка Л.В., Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Рогатинського районного суду від 04 липня 2013 року, за нововиявленими обставинами, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Рогатинської РДА, Стратинської загальноосвітньої школи про визнання незаконним звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди суду. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що заявнику стали відомі нововиявлені істотні обставини справи, що не були йому відомі та не могли бути відомі на час розгляду справи: а саме: обставина, яка засвідчує відсутність будь-якого візуального та комунікативного зв`язку між ученицею ОСОБА_2 та класним керівником ОСОБА_3, пояснення якої з приводу розмови між ними щодо його конфлікту з ученицею судом взяті до уваги при постановленні рішення суду.
Крім того, заявник вважав те, що пояснення учениці ОСОБА_4, які були однією з підстав для його звільнення, не могли бути доказом у справі, оскільки після ухвалення рішення стало відомо про те, що учениця ОСОБА_4 через хворобу органів слуху (нейросенсорна втрата слуху, двобічна глухота) не могла давати пояснення особисто.
Крім того, в лютому 2016 року йому стало відомо про те, що скарга щодо його поведінки була подана 21 листопада 2013 року, а сама подія, описана у скарзі, мала місце 12 грудня 2013 року, а також про те, що ОСОБА_2 хворіє на нетримання сечі, а тому відповідач використав неповнолітню ученицю з метою звільнити його як принципового вчителя.
У зв`язку з вищезазначеним просить суд переглянути рішення суду за нововиявленними обставинами та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
УхвалоюРогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення районного суду від 04 липня 2013 року відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні вимог про перегляд судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилаючись на положення статей 361, 365 ЦПК України виходив з того, що доводи наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові ухвали та його заяву про перегляд рішення Рогатинського районного суду від 04 липня 2013 року, за нововиявленими обставинами, задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області вищезазначену цивільну справу № 349/51/13-ц.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд винесли ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають суттєве значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Скаржник вказує, що судами не взяті до уваги його доводи про наявність нововиявлених обставин, а саме: - виявлення ним ознак того, що показання свідка ОСОБА_3 є неправдивими, бо він не міг спілкуватися з ученицею ОСОБА_2 та вона не могла повідомити свідку про вчинення ОСОБА_1 щодо неї аморального вчинку; - досудовим слідством по кримінальному провадженню щодо громадянина ОСОБА_7 встановлено що пояснення дільничному інспектору від імені учениці ОСОБА_4, які були вказані в наказі про звільнення як аморальний проступок, фактично давала її мати, бо дитина має значні вади слуху; - рішенням суду першої інстанції, від 04 липня 2012 року не встановлено факт аморального вчинку позивача, бо письмові докази (звернення батьків від 12 грудня 2012 року та пояснення учнів від 13 грудня 2012 року) не містять конкретних даних про вчинення аморального проступку; - наявна суперечність між поясненнями учениці ОСОБА_2 та власними показами вчителя ОСОБА_1, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та відсутність факту вчинення ним аморального проступку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив по справі не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Рогатинського районного суду від 04 липня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Рогатинської РДА та Стратинської загальноосвітньої шкоди І-ІІ ступенів про визнання незаконним звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
29 лютого 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.