Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 234/17543/16-ц
провадження № 61-10558св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року у складі судді Михальченко А. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Дундар І. О., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 травня 2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") було укладено кредитний договір № КТТ2GK00000017 на суму 17 200 доларів США на умовах сплати відсотків в розмірі 0,84 % річних, винагороди в розмірі 0,20 % щомісяця на строк до 06 травня 2027 року. Розрахований банком щомісячний платіж складав 202,90 долари США.
Ним у заставу банку була передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Застава забезпечена договором іпотеки від 10 травня 2007 року № КТТ2GK00000017.
17 листопада 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації щодо погашення кредиту.
Відповідачем було надано дві виписки про погашення кредиту та довідка про наявність заборгованості, в яких містяться розбіжності.
Згідно з довідкою про суму заборгованості за іпотечним кредитом він заборгував 16 851,39 доларів США, з них: 13 782,26 доларів США за тілом кредиту. З виписки про погашення кредиту борг за тілом кредиту складав 14 270,66 доларів США.
Дані обставини змусили його перевірити правильність нарахування розміру щомісячного платежу.
Скориставшись калькулятором ануїтетного платежу іншого банку, він встановив, що розмір щомісячного платежу не відповідає умовам договору, оскільки при застосуванні відсоткової ставки 12,48 % щомісячний платіж повинен бути 195,18 доларів США, у зв`язку з чим банк отримував від нього прихований прибуток, про що він під час укладення кредитного договору не знав та не розумів.
До кредитного договору не було додано графік погашення кредиту та інформацію про сукупну вартість кредиту.
Крім того, відповідач ввів його в оману, вказавши в пункті 7.1 кредитного договору занижені розміри його зобов`язань за погашення кредиту щоб спонукати його укласти договір на невигідних для нього умовах.
Вважає, що банк застосував до нього нечесну підприємницьку практику.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- визнати недійсним кредитний договір від 10 травня 2007 року № КТТ2GK00000017, застосувавши наслідки недійсності договору;
- визнати недійсним договір іпотеки від 10 травня 2007 року № КТТ2GK00000017;
- зняти обтяження з предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_2 ;
- стягнути з відповідача на свою користь грошову суму, отриману відповідачем понад 17 200 доларів США;
- зобов`язати відповідача повернути йому оригінал договору купівлі-продажу ВЕО від 10 травня 2007 року № 596366 та оригінал технічного паспорту на вищевказану квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір від 10 травня 2007 року № КТТ2GK00000017, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" з моменту його укладення. Визнано недійсним договір іпотеки квартири від 10 травня 2007 року № КТТ2GK00000017, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" з моменту його укладення. Зобов`язано відповідача повернути позивачу оригінал договору купівлі-продажу ВЕО № 596366 від 10 травня 2007 року та оригінал технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 . Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 467,80 доларів США, що еквівалентно 41 421,31 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що фактичні умови кредитування були приховані від позивача. Підписуючи кредитний договір ОСОБА_1 не усвідомлював, що розмір його фінансової відповідальності є більшим, ніж у викладених умовах. Перевірити правильність нарахування ануїтетного платежу під час укладення кредитного договору без володіння відповідними знаннями неможливо, оскільки для відповідних розрахунків необхідно застосувати спеціальні формули, які є тільки у розпорядженні банку. Ануїтет є складним математичним розрахунком для якого потрібен час та відповідні знання, а відповідальність за правильність числових даних насамперед покладається на розробника договору. У кредитному договорі відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме інформація про сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому виразі.
Під час підписання кредитного договору ОСОБА_1 була надана недостовірна інформація щодо розміру його відповідальності за повернення кредиту, а саме вартості сплати за користування кредитом, у зв`язку з чим його було введено в оману щодо суттєвих умов кредитного договору. Відповідач вказаною в пункті 7.1 Кредитного договору відсотковою ставкою 10,08 % річних спонукав позивача укласти кредитний договір на невигідних для нього умовах, так як відсоткова ставка, яку пропонував банк, виглядала виграшно у порівнянні з розміром відсоткових ставок, які пропонували інші банки. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовами до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку в даному випадку є умислом в діях відповідача. Встановивши наявність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору підлягає визнанню недійсним і договір іпотеки, оскільки він є похідним від головного. Стягуючи з відповідача на користь позивача 1 467,80 доларів США, що еквівалентно 41 421,31 грн, місцевий суд виходив з того, що згідно з розрахунком судово-економічної експертизи ОСОБА_1 банку було сплачено 20 559,80 доларів США, з якої слід вирахувати не тільки 17 200 доларів США кредиту, отриманого ОСОБА_1 на придбання квартири, а й 1 892 долари США, отримані позивачем на страхування. Відмовляючи в задоволенні позову про зняття заборони, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про визнання договору недійсним є підставою для зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації. Боржник має право звернутися з відповідною заявою до нотаріуса.
Постановою Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що експертиза була проведена на підставі виписки по іншому рахунку позивача, який не має жодного відношення до цієї справи, тому суд не мав права брати вказаний висновок експерта як доказ. Відсутні правові підстав для визнання недійсним кредитного договору, а твердження позивача про те, що при видачі кредиту було порушено Закон України "Про захист прав споживачів" є безпідставними. Позивач перед підписанням кредитного договору був повідомлений про всі умови кредитування, про що свідчить його підпис в анкеті-заяві. Тобто своїм підписом підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування, а саме мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відомостей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позичальника, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовану сукупну вартість послуги з оформлення договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що в експертному висновку використовувалися меморіальні договори та виписки з особового рахунку, на яких вказаний номер договору та номер особового рахунку. До експертного висновку були виготовлені додатки №№ 1,2, з яких вбачається, що графіки погашення ануїтетного кредиту складені з вартості кредиту 17 200 доларів США, яка визначена в оспорюваному кредитному договорі. Тому висновок судової економічної експертизи є належним доказом. Кредитний договір не має додатків та графіку погашення кредиту. Суди попередніх інстанцій дали правильну оцінку кредитному договору та анкеті-заяві щодо фактичного ненадання позивачу інформації про сукупну вартість кредиту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КТТ2GK00000017.
Згідно з пунктом 7.1 кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 17 200 доларів США на придбання нерухомості та 3 440 доларів США на сплату страхових платежів терміном до 10 травня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 травня 2027 року, комісії в розмірі 0,20 % щомісяця від суми виданого кредиту. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти в розмірі 202,90 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з пунктом 6.5 кредитного договору детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у пунктах 6.2, 7.1 цього договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, затрати, збитки. У пункті 6.2 надається інформація щодо додаткової винагороди у разі невиконання позичальником умов договору.
У пункті 7.1 кредитного договору перелічені суттєві умови кредитування, а саме: сума виданого кредиту, сума страхових платежів за весь період кредитування, розмір відсоткової ставки, розмір підвищеної відсоткової ставки у разі порушення зобов`язань за договором, розмір комісії, що нараховується щомісяця, розмір щомісячного платежу 202,90 доларів.
Кредитний договір не містить переліку та розміру інших витрат позичальника, таких як витрати на юридичне оформлення кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки, на послуги реєстраторів, нотаріусів, оцінку майна та інше. Умовами кредитного договору не передбачений графік погашення кредиту. Відсутня таблиця сукупної вартості кредиту.
Згідно з Анкетою-заявою, підписаною ОСОБА_1 20 листопада 2006 року, позичальник взяв у банку 25 228 доларів США кредиту під 0,84 % щомісяця, сплату комісії в розмірі 0,14 %, таким чином загальна доходність, яку показував позичальнику банк складала 12,67 %.
У Анкеті-заяві є припис про те, що позичальник отримав інформацію про умови кредитування в ПриватБанку, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість послуги за оформлення договору, термін, на який може бути виданий кредит, варіанти повернення кредиту, його обслуговуванням, поверненням, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, перевагами та недоліки пропонованих схем кредитування. Є підпис ОСОБА_1 під вказаним приписом. Проте, разом з переліченими видами витрат, які повинен нести позичальник, дані про витрати не підкріплені числовими даними в грошовому виразі, що свідчить про надання неповної інформації позивачу про сукупну вартість кредиту. Перелічення витрат не дає споживачу уяви та повної інформації про вартість(ціну) договору.
Одночасно з кредитним договором в забезпечення виконання зобов`язань по поверненню кредиту відповідно до пункту 2.2.7 кредитного договору був укладений Договір іпотеки № КТТ2GK00000017, згідно з яким у заставу банку була передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 33.2 іпотекою забезпечувалося виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 10 травня 2007 року № КТТ2GK00000017 по поверненню кредиту, наданого у вигляді невідновлюваної лінії в 20 640,00 доларів США на строк з 10 травня 2007 року до 06 травня 2027 року включно.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що під час укладення кредитного договору банк включив до щомісячної плати за кредит платежі, встановлені на незаконних засадах, на які він своєї згоди не давав та про які він не знав, підписуючи кредитний договір з узгодженою відсотковою ставкою 0,84 % щомісяця та винагородою - 0,20 % щомісяця. Крім того, відповідач ввів його в оману, вказавши в пункті 7.1 кредитного договору занижені розміри його зобов`язань за погашення кредиту.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 03 квітня 2018 року № 640/17-22, складеним Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 02 червня 2017 року, в результаті проведеного дослідження встановлено, що визначений у розрахунку ануїтетних платежів, викладених у кредитному договорі № КТТ2GK00000017 від 10 травня 2007 року, розмір щомісячного внеску не відповідає базовим умовам договору та Стандартам надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів. Реальна відсоткова ставка не відповідає умовам кредитного договору № КТТ2GK00000017 від 10 травня 2007 року складає 14,15 %. Сума сплати заборгованості за кредитним договором № КТТ2GK00000017 від 10 травня 2007 року, особовий рахунок ОСОБА_1 за період з 10 травня 2007 року до 18 травня 2017 року підтверджується у розмірі 20 559,80 доларів США.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Краматорського міського суду Донецької області.
20 червня 2019 року справа № 234/17543/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.