Постанова
Іменем України
02 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 755/17855/16-ц
провадження № 61-33258св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємтсво "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" (далі - ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління"), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила стягнути з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 квітня 2015 року до 29 травня 2017 року у розмірі 126 560,00 грн.
Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 працювала в ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на посаді головного бухгалтера в період з 29 серпня 2012 року до 31 березня 2015 року.
Згідно з посвідченням № 9, виданого 30 травня 2014 року, на підставі рішення Комісії з трудових спорів ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" від 29 травня 2014 року № 9, з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на її користь стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 96 642,04 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" про зобовʼязання нарахувати заробітну плату за березень 2015 року, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з 01 червня 2014 року до 31 березня 2015 року в сумі 76 858,19 грн. В позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2015 року до 06 квітня 2016 року у розмірі 117 700,00 грн відмовлено.
Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо виплати заробітної плати до цього часу, просила позов задовольнити.
При визначенні суми середнього заробітку просила врахувати середньоденний заробіток згідно довідки від 06 травня 2015 року № 35 - 316,40 грн та 400 календарних днів затримки ( 400 х 316,40 грн = 126 560,00 грн).
Заперечення представника ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" мотивовано тим, що протягом трьох місячного строку він здійснює повноваження виконуючого обов`язки директора ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління", підприємство не виплачувало працівникам заробітну плату, оскільки заробітна плата залежить від отриманого доходу, а з 2011 року підприємство не здійснювало господарської діяльності. Станом на сьогодні на підприємстві немає працівників, лише він та головний бухгалтер, заробітну плату якому сплачує інше підприємство.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08 квітня 2016 року по 29 травня 2017 року в сумі 89 224,80 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неплатоспроможність боржника не є обставиною, що звільняє боржника від обов`язку провести компенсаційні виплати за порушення права позивача на оплату праці. Позивачем всупереч трудовому законодавству, розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні проведений з розрахунку календарних днів, в той час, як такий розрахунок має проводитись з розрахунку робочих днів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року змінено. Зменшити суму, що підлягає стягненню з ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" на користь ОСОБА_1 за період з 08 квітня 2016 року до 29 травня 2017 року, з 89 224,80 грн до 87 316,82 грн, а суму судового збору, що підлягає стягненню в дохід держави - з 892,25 грн до 873,17 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку необхідно використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень обчислення середньої заробітної плати, визначеного Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року. Відповідно до світлокопії довідки про середню заробітну плату від 06 травня 2015 року, яку взято до уваги судом першої інстанції, середньоденна заробітна плата позивача в розмірі 316,40 грн обрахована шляхом ділення заробітної плати за 6 місяців на кількість календарних днів у розрахунковому періоді, що суперечить змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування (а. с. 10).
У березні 2015 року позивач працювала неповний місяць, тому при обчисленні середньої заробітної плати суд апеляційної інстанції взяв до уваги виплати, що були здійсненні за два календарні місяці роботи, що передували події звільнення.
Суд апеляційної інстанції не врахував при обчисленні середньої заробітної плати премію за лютий 2015 року в сумі 5 000,00 грн. з таких підстав, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що вказана премія була нарахована позивачем незаконно, тому підстави для її стягнення відсутні (а. с. 49).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що премію ОСОБА_1 нараховано на законних підставах, інспектор внаслідок особистих причин написала листа про неналежне виконання позивачем своїх трудових обов`язків, що не є об`єктивними причинами.
Згідно з положеннями статті 128 КЗпП України обмеження розміру відрахувань із заробітної плати: при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, яка належить до виплати працівникові.
Ззаперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 29 серпня 2012 року № 99-к відповідача прийнято на посаду головного бухгалтера ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" з випробувальним терміном 90 календарних днів (а. с. 38).
Наказом № 33-к від 31 березня 2015 року позивача звільнено з роботи за згодою сторін.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління" про зобов`язання нарахувати заробітну плату за березень 2015 року, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з 01 червня 2014 року до 31 березня 2015 року в сумі 76 858,19 грн. В позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2015 року до 06 квітня 2016 року у розмірі 117 700,00 грн відмовлено. Вказаним рішення встановлено незаконне нарахування позивачем премії у розмірі 5 000,00 грн (а. с. 47-50).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.