ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2566/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Руденко С.К., Лобода В.В., Денщиков В.Л., Кіхно О.В., Денисенко О.М.,
відповідача - Безносик А.О.,
третьої особи 1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третьої особи 2 - ОСОБА_6 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської міської ради і ОСОБА_7
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 (судді: Іоннікова І .А., Михальська Ю. Б., Разіна Т. І.) і
рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Балац С. В.) у справі
за позовом Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні"
до Київської міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) ОСОБА_5, 2) ОСОБА_7,
про визнання незаконним і недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2016 року Релігійна організація "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та недійсним рішення Київської міської ради від 24.09.2015 № 6/1909 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м . Києва, укладеного між Київською міською радою та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні № 91-6-00490 від 26.09.2005".
1.2. Позовні вимоги Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради від 24.09.2015 № 6/1909 прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є незаконним та протиправним, а тому його слід визнати недійсним. Позивач, зокрема, зазначає, що Київська міська рада оскаржуваним рішенням фактично скасувала раніше прийняте рішення від 17.03.2005 № 149/2725 "Про передачу земельної ділянки Релігійному Управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м. Києва ", яким земельна ділянка площею 0,9289 га була передана Релігійному Управлінню у довгострокову оренду на 25 років.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення від 24.09.2015 № 6/1909 Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на вул. Глибочицькій у Шевченківському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні № 91-6-00490 від 26.09.2005". Стягнуто з Київської міської ради на користь Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378, 00 грн.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями статей 24, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України, статей 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", а також статей 34, 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які суд дійшов висновку про порушення Київською міською радою норм законодавства, що є підставою для визнання зазначеного рішення недійсним.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" на користь Київської міської ради 1 515,80 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
3.2. Постанову апеляційної інстанції обґрунтовано приписами статей 627, 651 Цивільного кодексу України, статті 116 Земельного кодексу України, статей 24, 25, 30, 32 Закону України "Про оренду землі", а також статтями 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній після 15.12.2017, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах власних повноважень, згідно з умовами договору оренди земельної ділянки, а посилання Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" на відсутність її згоди та відсутність відповідного рішення суду спростовується умовами договору оренди, вимогами Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".
3.3. Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі №910/2566/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
3.4. Направляючи справу на новий розгляд до апеляційної інстанції Верховний Суд, зокрема, зазначив, що апеляційний господарський суд при вирішенні цього спору дійшов передчасного висновку про те, що Київська міська рада, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та згідно з умовами договору оренди земельної ділянки, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Крім того, Верховний Суд вказав, що господарський суд апеляційної інстанції замість встановлення наявності або відсутності вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови протягом трьох років, що є необхідним для застосування положень статі 614 Цивільного кодексу України, обмежився лише посиланням на те, що доказів звернення позивача до відповідача із пропозицією продовжити строки забудови на спірній земельній ділянці матеріали справи не містять. Проте відсутність таких звернень позивача не доводить сама по собі наявність вини останнього у незабудові земельної ділянки.
Також Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційною інстанцією всупереч вимогам статей 269, 282 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, під час розгляду справи не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що: 1) на земельній ділянці знаходяться стіни та фундаменти будівель, право власності на які зареєстроване за позивачем; 2) у позивача наявні поважні причини незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років. Ці твердження позивача та докази, подані в обґрунтування цих тверджень, не оцінювалися апеляційним судом та не були враховані під час винесення постанови.
При цьому Верховний Суд зазначив, що надання Київською міською радою земельній ділянці "статусу скверу" та передача її у користування комунальному підприємству за умови знаходження на цій ділянці нерухомого майна, що належить позивачу, не можуть вважатися законними з огляду на приписи статей 316 та 317 Цивільного кодексу України.
3.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019, апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16 залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція зазначила, що матеріалами справи не доведено наявність вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови в контексті статті 614 Цивільного кодексу України та з урахуванням п. 3.1 договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого "договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років".
Крім того, в оскаржуваному рішенні Київської міської ради про розірвання договору оренди міститься посилання на статтю 416 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право користування земельної ділянки для забудови припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Водночас положення даної статті регулюють виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (права користування чужою земельною ділянкою для забудови) та не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки.
Також апеляційною інстанцією зазначено, що надання Київською міською радою земельній ділянці "статусу скверу" та передача її у користування комунальному підприємству за умови знаходження на цій ділянці нерухомого майна, що належить позивачу, не може бути визнана законною з огляду на приписи статей 316 та 317 Цивільного кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд вказав, що безпідставне посилання суду першої інстанції на положення статті 32 Закону України "Про оренду землі" ніяким чином не впливає на законність рішення суду в цілому.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг і заперечень на них
4.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 (повний текст складено 02.05.2019) і рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Київська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні".
4.2. У касаційній скарзі Київська міська рада, зокрема, зазначає про невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 188 Господарського кодексу України, статей 416, 651 Цивільного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі". Також Київська міська рада вказує про те, що нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором. Крім того, позивач не був позбавлений права в установленому порядку звернутися до Київської міської ради, як орендодавця, з пропозицією продовжити строки здійснення забудови спірної земельної ділянки.
4.3. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 (повний текст складено 02.05.2019) і рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся ОСОБА_7 з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016, а справу № 910/2566/16 передати на новий розгляд.
4.4. У касаційній скарзі ОСОБА_7, зокрема, зазначає про неправильне застосування статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 614, 627-629, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України. Також ОСОБА_7 зазначає, що оскаржуване рішення Київської міської ради не порушує право володіння, користування та розпорядженням майном позивача, а отже відсутнє порушене право і за таких обставин слід відмовити у задоволенні позовних вимог Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні".
4.5. У відзивах на касаційні скарги Київської міської ради Релігійна організація "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16 - без змін з огляду на безпідставність доводів скаржника і правомірність висновків судів. Релігійна організація "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" зазначає, що у матеріалах справи наявні достатні докази того, що позивачем вчинялись дії, необхідні для початку будівництва молитовного будинку з недільною школою.
4.7. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7 Релігійна організація "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2566/16 - без змін. Зокрема, Релігійна організація "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявність в договорі права сторони на одностороннє розірвання цього договору не звільняє цю сторону від дотримання порядку такого розірвання, який передбачений статтею 188 Господарського кодексу України.
5. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 910/2566/16.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 910/2566/16.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2019 № 29.3-02/1348 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/2566/16 у зв`язку із відпусткою судді Дроботової Т.Б.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів у справі № 910/2566/16: головуючий - Багай Н. О., судді: Зуєв В. А., Могил С. К.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.