Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 463/2478/17
провадження № 61-31534св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що 13 листопада 2007 року їй видано виконавчий лист № 2-11 на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ТОВ ВКФ "Культпобутрембуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу господарського товариства, визнання права власності на спадщину. Цим рішенням на нею визнано право власності на ѕ та за ОСОБА_3 - на ј частку статутного фонду ТОВ "ВКФ "Культпобутрембут", внесеної ОСОБА_4 в сумі 40 000 крб, що становило 80 % статутного фонду підприємства станом на 10 листопада 1993 року і на день смерті спадкодавця.
За цим виконавчим листом Личаківським відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № 8151288 від 23 листопада 2007 року. 28 вересня 2012 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначену постанову їй направлено не було. Закриваючи виконавче провадження, старший державний виконавець посилався на пункт 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Проте рішення фактично не виконане, тому вважає такі дії державного виконавця протиправними.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду із скаргою та не навела поважних причин для його поновлення.
У листопаді 2017 рокупредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що державний виконавець постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 вересня 2012 року ОСОБА_1 не надсилав, у зв?язку з чим вона була позбавлена можливості її своєчасного оскарження.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів цивільної справи № 2-11/05 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ТОВ "ВКФ "Культпобутрембуд", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно встановлено, що на примусовому виконанні в Личаківському ВДВС Львівського МУЮ знаходився виконавчий лист № 2-11, виданий Личаківським районним судом м. Львова 13 листопада 2007 року, про визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/4, за ОСОБА_3 на 1/4 частини статутного фонду ТОВ "ВКФ "Культпобутрембуд", внесеної ОСОБА_9 в сумі 40 000,00 крб, що становить 80 % статутного фонду підприємства станом на 10 листопада 1993 року і на день смерті спадкодавця (а. с. 52 (справа № 2-11/05 а. с. 54 т. 3)).
Вказаний виконавчий лист був звернений до виконання за заявою стягувача ОСОБА_1 від 14 листопада 2007 року (а. с. 51 (справа № 2-11/05 а. с. 53 т. 3)).
Предметом оскарження в цій справі за заявою стягувача ОСОБА_1 є постанова старшого державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ Кіт В. Ю. від 28 вересня 2012 року про закінчення виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим листом № 2-11 (а. с. 50 (справа № 2-11/05 а. с. 39 т. 3)).