Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 607/10329/14-ц
провадження № 61-13854св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики та трьох процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 27 липня 2016 року у складі колегії суддів Козака І. О., Демковича Ю. Й., Загорського О. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики та трьох процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позовна заява, з урахуванням її уточнення, мотивована тим, що між нею та ОСОБА_2 укладено усний договір позики від 04 березня 2011 року, за умовами якого відповідач отримала 35 000 дол. США терміном на шість місяців, про що надала письмову розписку. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про стягнення з неї суми позики. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000 дол. США боргу за договором позики від 04 березня 2011 року.
Цим позовом ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 проценти за договором позики за період з 4 березня 2011 року по 24 березня 2015 року згідно частини першої статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України у сумі 12 061,35 дол. США та три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 4 вересня 2011 року по 24 березня 2015 року згідно частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 3 728,21 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2015 року у складі судді Ромазана В. В. позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 061,35 дол. США, що еквівалентно 258 665,97 грн, процентів від суми позики, 3 728,21 дол. США, що еквівалентно 79 954,65 грн, - три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 04 березня 2011 року.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що статтею 625 ЦК України передбачено право кредитора, у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, вимагати від останнього сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми. Право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики закріплено статтею 1048 ЦК України. Згідно наданого позивачем розрахунку, за період з 04 вересня 2011 року по 24 березня 2015 року сума процентів, визначених на рівні облікової ставки НБУ, становить 12 061,35 дол. США, три проценти річних за час прострочення грошового зобов`язання за період з 04 вересня 2011 року по 24 березня 2015 року становлять 3 728,21 дол. США.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 27 липня 2016 року рішення місцевого суду змінено. Зменшено суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, стягнувши з неї: 41 027,22 грн процентів від суми позики та 29 186, 65 грн - три проценти річних за час прострочення грошового зобов`язання. Загальна сума, що підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 70 213,87 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за договором позики та 3 % річних ґрунтуються на законі. Разом із цим, перевіряючи розрахунок розміру грошових коштів, суд першої інстанції не звернув увагу, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Тому розрахунок процентів за договором позики має бути проведений за період з 04 березня 2011 року (дня написання розписки) по 04 лютого 2013 року (набрання законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року), а 3 % річних - за період з 04 вересня 2011 року (термін повернення боргу, який визначений у розписці) по 24 березня 2015 року (дата подання уточненої позовної заяви).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року дану цивільну справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" у цій справі призначено повторний автоматизований розподіл.
06 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
На підставі ухвали Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неправильним визначенням апеляційним судом гривневого еквіваленту сум, що підлягають стягненню з відповідача. Переводячи долари США на українську гривню суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що датою платежу є не дата прийняття судового рішення, а періоди, у яких проводяться розрахунки процентів за користування грошовими коштами та трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Заявник вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору і не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Наведеним обґрунтовано відсутність в апеляційного суду підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 березня 2011 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 35 000 дол. США строком на шість місяців, про що відповідач склала розписку. Розмір і порядок одержання процентів від суми позики сторонами не встановлений. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за цим договором. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 червня 2013 року, її позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, отримані згідно з розпискою від 04 березня 2011 року в сумі 35 000 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 лютого 2013 року еквівалентно 279 650 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на невиконання відповідачем грошового зобов`язання та рішення суду Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року і просила стягнути з відповідача проценти за договором позики та три проценти річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У зв`язку з тим, що умовами договору розмір процентів не передбачено, позивач, здійснюючи розрахунок суми відповідних процентів, що підлягає стягненню з позичальника, виходив із облікової ставки НБУ, вказуючи при цьому період для такого нарахування з 04 вересня 2011 року (дата складання розписки) по 24 березня 2015 року (дата подання уточненої позовної заяви).