Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 755/8203/17
провадження № 61-11057св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року у складі судді Астахової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського" (далі - ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він з 26 червня 2002 року працював на посаді слюсаря зі складання металевих конструкцій 5 розряду Броварського заводу металоконструкцій ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського".
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської атомної електростанції (далі - ЧАЕС) 2 категорії, має ослаблений стан здоров`я, потребує частого лікування, переніс операції у Національному науковому центрі радіаційної медицини Національної академії медичних наук України. Останні лікування проходив з 04 по 23 листопада 2016 року, з 20 грудня 2016 року по 14 квітня 2017 року.
18 квітня 2017 року ОСОБА_1 вийшов на роботу та подав заяву про надання йому, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії додаткової оплачуваної відпустки строком на 14 робочих (16 календарних) днів з 18 квітня 2017 року, яку він передав бухгалтеру заводу ОСОБА_2 для подальшої передачі керівництву.
27 квітня 2017 року позивач зі слів окремих працівників заводу дізнався про своє звільнення, тому невідкладно звернувся до керівництва заводу з даного приводу.
Бухгалтер ОСОБА_2 повідомила позивача про його звільнення з роботи з 24 квітня 2017 року та показала йому наказ про звільнення № 94 від 20 квітня 2017 року.
Письмове повідомлення відповідача про звільнення і грошовий розрахунок від 24 квітня 2017 року позивач отримав поштою на початку травня 2017 року.
Своє звільненні із займаної посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України та наказ № 94 від 20 квітня 2017 року позивач вважає незаконним, оскільки заяву про звільнення з 24 квітня 2017 року, зареєстровану відповідачем 19 квітня 2017 року, він не подавав.
Таку заяву без зазначення дати його підпису і дати звільнення він підписав на вже надрукованим машинописно (комп`ютером) текстом аркуші, поданому йому працівником заводу ОСОБА_3 16 грудня 2016 року після психологічного тиску керівництва відповідача, вчиненого ним з метою його звільнення.
Позивач вважає, що його часте перебування на лікарняному спонукало відповідача на вчинення незаконних дій щодо його звільнення з роботи з будь-яких підстав. Директор заводу ОСОБА_4 неодноразово вимагав від нього написання заяви про звільнення.
Під психологічним тиском керівництва відповідача ним у грудні 2016 року був написаний лише рядок про його посаду на аркуші раніше підготовленої та надрукованої заяви про його звільнення за власним бажанням, без зазначення дати.
Відсутність бажання звільнятись з роботи доводить тим, що 28 квітня 2017 року він подав до канцелярії заводу заяву про відновлення його на роботі, однак відповіді від відповідача не отримав, як не отримав і трудової книжки.
Вважає своє звільнення з 24 квітня 2017 року незаконним, а тому за весь час вимушеного прогулу просить суд стягнути з відповідача середній заробіток з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у сумі 3 320,00 грн, встановленої з 01 січня 2017 року.
У зв`язку з чим, просив поновити його на роботі на посаді слюсаря по складанню металевих конструкцій 5 розряду Броварського заводу металоконструкцій ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського" та стягнути з ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2017 року по дату поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 звільнений із займаної посади 24 квітня 2017 року на підставі особисто поданої ним 18 квітня 2018 року заяви про звільнення за власним бажанням з 24 квітня 2017 року. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем не надано. Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про поновлення на роботі, відтак задоволенню не підлягають.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/8203/17 витребувано її з Дніпровського районного суду м. Києва.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що відповідач примусив його підписати друкований шаблон заяви про розірвання трудового договору, у даній заяві не указана дата звільнення, вона не містить поважної причини звільнення. Крім того, суди не врахували, що працівник скористався своїм правом та подав заяву про відкликання заяви про звільнення проте вона була проігнорована відповідачем.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У липні 2019 року ТОВ "Український інститут сталевих конструкцій імені В. М. Шимановського" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Указувало, що заява про звільнення містить дату, з якої позивач бажав припинити трудові відносини. Крім того, позивач не вчиняв дій, які б свідчили про дієвий намір поновлювати свої трудові відносини з відповідачем.