ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3158/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Дідиченко М.А., Сулім В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 (суддя Гулевець О.В.)
у справі № 910/3158/18
за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 214 807,04 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року Житлово-будівельний кооператив "Оболонь-11" (далі - ЖБК "Оболонь-11") звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення 214 807,04 грн, у тому числі: 131 089,42 грн - сума переплати, 12 142,82 грн - 3 % річних, 71 574,80 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неправильного застосування тарифів на теплову енергію та перерахунку вартості послуг з постачання теплової енергії, наданих відповідачем за договором від 12.11.2001 № 240420 у період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року, у позивача виникла переплата в сумі 131 089,42 грн за відповідні послуги, однак відповідач перерахунку вартості таких послуг не здійснив і суму переплати не повернув.
ПАТ "Київенерго" проти позову заперечило та заявило про застосування позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки надані позивачем первинні документи не підтверджують визначену ним суму переплати за період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року. Крім того, у зв`язку із недоведеністю порушення прав позивача суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2019 року ЖБК "Оболонь-11" подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ЖБК "Оболонь-11" обґрунтовує, зокрема, тим, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки поза увагою судів залишилося те, що у зв`язку з відсутністю у спірний період чинних розпоряджень Київської міської державної адміністрації щодо затвердження тарифів на теплову енергію, відповідно до положень статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) для нарахування вартості наданої відповідачем теплової енергії необхідно було застосовувати тариф, який погоджено сторонами у додатку № 3 до договору від 12.11.2001 № 240420, проте, такий тариф застосовано не було, що призвело до переплати за надані послуги у відповідний період.
ПАТ "Київенерго" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 12.07.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування змінено на ПАТ "Київенерго"; постачальник) і ЖБК "Оболонь-11" (абонент) укладено договір № 240420 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1).
У пункті 2.1 договору визначено, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору відповідач зобов`язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, у кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Згідно з пунктом 2.3.1 договору позивач зобов`язався дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
У пунктах 2, 3 додатку № 4 до договору визначено, що позивач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду; сплату позивач зобов`язався виконувати не пізніше 25 числа поточного місяця.
У додатку № 3 до договору сторонами погоджено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837, за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ для опалення та гарячого водопостачання у розмірі 44,60 грн за 1 Гкал.
За змістом пункту 3 додатку № 3 до договору сторони передбачили можливість змінення тарифів у період дії договору.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
ЖБК "Оболонь-11", обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, яка розглядається, послався на те, що протягом дії цього договору за споживання теплової енергії було застосовано тарифи, встановлені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, від 20.06.2002 № 1245 - 65,304 грн за Гкал з ПДВ (тариф діяв до грудня 2006 року); від 30.05.2007 № 643 - 113,568 Гкал з ПДВ (тариф діяв з грудня 2006 року по жовтень 2009 року), відповідно до яких позивачем здійснювалась оплата вартості наданих послуг за відповідний період.
За твердженням позивача, у період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року у нього виникла переплата за договором від 12.07.2001 № 240420 у зв`язку з тим, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію", на підставі якого здійснювалося нарахування вартості спожитої позивачем теплової енергії, визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009.
08.04.2015 у листі № 24 ЖБК "Оболонь-11" повідомив відповідача про необхідність проведення перерахунку вартості теплової енергії за період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року внаслідок неправильного застосування тарифів.
Згодом ПАТ "Київенерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з ЖБК "Оболонь-11" заборгованості за договором від 12.07.2001 № 240420 за період з 01.11.2014 по 01.01.2017, який було задоволено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/6652/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018. Стягнуто з ЖБК "Оболонь-11" на користь ПАТ "Київенерго" 34 785,99 грн основного боргу, 31 455,55 грн інфляційних втрат та 2 648,66 грн 3 % річних.
Оскільки вимога ЖБК "Оболонь-11" про здійснення перерахунку вартості теплової енергії за договором від 12.07.2001 № 240420 за період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року залишилася ПАТ "Київенерго" без задоволення, а судові рішення у справі № 910/6652/17, на думку позивача, свідчать про відмову відповідача здійснити перерахунок та/або повернути сплачені кошти (переплату), ЖБК "Оболонь-11" звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Київенерго" переплати у сумі 131 089,42 грн за період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року, 3 % річних у сумі 12 143,82 грн та інфляційних втрат у сумі 71 574,80 грн. При цьому позивачем надано розрахунок позовних вимог, який було проведено виходячи із тарифу на теплову енергію, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 629 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
За змістом частини 3 статті 20 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до облікових карток, наявних у матеріалах справи, у період з грудня 2006 року по жовтень 2009 року нарахування відповідачем вартості спожитої теплової енергії здійснювалося за тарифами встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1575 у редакції розпорядження від 15.12.2006 № 1786, від 30.05.2007 № 643, від 29.04.2009 № 520, від 31.08.2009 № 981, від 15.10.2009 № 1192.
Водночас судом установлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію".
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі № 2-а-118/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття, зокрема, розпорядження Київської міської державної адміністрації: від 31.08.2009 № 981 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; від 30.09.2009 № 1141 "Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 № 978, № 979, № 980 та № 981"; від 15.10.2009 № 1192 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; від 30.11.2009 № 1333 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення"; від 31.05.2010 № 392 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".