Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
місто Київ
справа № 527/330/16-ц
провадження № 61-32551св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Глобинська районна державна адміністрація, ОСОБА_4, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року у складі судді Марущак Р. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду, з урахуванням уточнення та збільшення розміру позовних вимог, просив: визнати недійсним договір
купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1534 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що спірні об`єкти нерухомості були придбані в шлюбі із батьком позивача, а тому є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3 Їхнім власником зареєстровано ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті дружина померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підставі письмової згоди чоловіка на відчуження спірного майна, яка надавалася ОСОБА_5 ще за його життя, уклала договори купівлі-продажу, відповідно до яких продала житловий будинок та земельні ділянки своєму синові ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_3 вийшла за межі своїх цивільних прав та розпорядилася частиною майна, що їй не належала, оскільки на час продажу Ѕ частини будинку та земельних ділянок, що належали його померлому батькові, набули статусу спадкового майна. А отже, він (позивач) позбавлений можливості на отримання спадщини ОСОБА_5 і його спадкові права порушені.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі поданий позов не визнали, вважали його необґрунтованим та просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим номером 3214; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої у АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим номером 3220; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1534 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої у АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим номером 3222; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суди керувались тим, що укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна відбулось з порушенням закону, вже після смерті одного із його співвласників, тоді, коли належна йому частка в цьому майні набула статусу спадкового майна, а надана за життя згода у розумінні частини четвертої статті 25 ЦК України втратила свою силу. Також суди зазначили, що відповідачі не надали доказів на підтвердження своїх доводів щодо належності на праві особистої власності спірного майна відповідачу, оскільки вона придбала його за власні кошти.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2017 року ОСОБА_2 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що надана його батьком згода на відчуження спільного сумісного майна втрачає свою силу із смертю фізичної особи. Окрім цього, зазначив, що суди не надали належної оцінки доводам відповідачів щодо джерела походження грошових коштів, за які придбано спірне нерухоме майно, що має істотне значення, оскільки у такому разі відповідач відчужила спірне майно правомірно.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3, виданим виконавчим комітетом Градизької селищної ради.
За життя ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 29 квітня 2009 року і до дня смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис від 25 квітня 2009 року № 119.
Після смерті ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом, у зв`язку з чим державним нотаріусом 13 жовтня 2015 року заведено спадкову справу № 202.
Згідно з договором купівлі-продажу від 03 серпня 2011 року ОСОБА_3 за згодою свого чоловіка ОСОБА_5 придбала будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку, загальною площею 70, 3 кв. м, житловою площею 31, 5 кв. м, сараю-літньої кухні, погреба, гаража, сараю, навісу, літнього душу, огорожі, воріт, що розташовані на земельній ділянці, площею 0, 1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .