Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 522/4008/17
провадження № 61-8587св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 03 грудня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8 тис. грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач свої зобов`язання за указаним кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 31 січня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 16 783 грн 22 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7 999 грн 93 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 7 407 грн 90 коп., заборгованість за комісією - 100 грн, штрафи: 500 грн (фіксована частина) та 775 грн 39 коп. (процентна складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 03 грудня 2008 року у розмірі 16 783 грн 22 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року у складі судді Коверзнева В. О. у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання позичальнику кредиту у розмірі 8 тис. грн. Суд зазначив, що у приєднаній до справи заяві ОСОБА_3 не вказана ані сума кредитного ліміту, яку він просить встановити, ані погоджений сторонами розмір плати за користування кредитними коштами, а приєднаний до справи розрахунок заборгованості є похідним документом, який може лише доводити обґрунтованість визначеної до стягнення суми боргу, але не сам факт отримання коштів позичальником.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2017 року скасовано. Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 03 грудня 2008 року у розмірі 14 605 грн 36 коп., яка складається з: 7 999 грн 93 коп. - заборгованості за кредитом; 7 110 грн 97 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 005 грн 54 коп. - штрафів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 засвідчив своїм підписом, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою є умовами договору на відкриття та обслуговування кредитної картки, з якими позичальник ознайомлений і погодився. ОСОБА_3 до банківської установи із заявою про закриття карткового рахунку не звертався. Кредитний ліміт за картковим рахунком відповідача банком було встановлено у розмірі 8 тис. грн. Крім того, банком надано докази інформування відповідача за допомогою sms-повідомлень про зміну відсоткової ставки за кредитом відповідно до пункту 4.9 Умов та Правил надання банківських послуг і пункту 5.8 Правил користування платіжною карткою.
ОСОБА_3 свої зобов`язання за указаним кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 31 січня 2017 року становить 16 783 грн 22 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7 999 грн 93 коп., заборгованість за процентами - 7 407 грн 90 коп., комісія - 100 грн та штрафи - 1 275 грн 39 коп. При цьому, надаючи до апеляційного суду детальний розрахунок суми заборгованості, банк вказав, що заборгованість ОСОБА_3 за процентами за користування кредитом становить 7 110 грн 97 коп., за штрафами - 1 005 грн 54 коп., а загальний залишок заборгованості становить 14 605 грн 36 коп., яка й стягнута з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк". Крім того, встановлено, що кредитним договором передбачена сплата комісії без вказівки на мету призначення цього платежу. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що умови кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, про нарахування комісії протирічать приписам законодавства, отже, позивач не мав права встановлювати цей платіж. Тому у задоволенні заявленої банком вимоги про стягнення комісії у розмірі 100 грн відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що апеляційним судом не враховано при ухваленні рішення вимоги статті 257 та пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, відповідно до яких встановлено позовну давність тривалістю у три роки, а до позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) позовну давність - в один рік. Суд апеляційної інстанції не обґрунтував на підставі яких фактичних доказів він дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог банку. Крім того, термін дії кредитного договору відповідає терміну дії картки, на яку був нарахований кредитний ліміт. Таким чином, строк виконання зобов`язання закінчився 31 грудня 2011 року. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що він повторно звертався до позивача з проханням надати йому іншу кредитну карту, на яку б перейшли зобов`язання за попередньою карткою. Посилання суду на Умови та Правила надання банківських послуг без зазначення дати у редакції тлумачення є порушенням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2018 рокуклопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2017 року задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Деснянсього районного суду м. Чернігова цивільну справу № 722/4008/17.
У травні 2018 року справу надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 03 грудня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 було укладено договір на відкриття та обслуговування кредитної картки з кредитним лімітом 500 грн, з базовою процентною ставкою за кредитом у розмірі 30 % на рік, та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання вказаного договору підтверджується заявою ОСОБА_3, на звороті якої, у тому числі, зазначено тип карти - "Референс", що бажав отримати позичальник, і відповідно зазначено наведені вище суму мінімального кредиту та відсоткову ставку. ОСОБА_3 засвідчив своїм підписом, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою є умовами договору на відкриття та обслуговування кредитної картки, з якими позичальник ознайомлений і погодився.
ОСОБА_3 до банківської установи із заявою про закриття карткового рахунку не звертався. Кредитний ліміт за картковим рахунком позичальника ПАТ КБ "ПриватБанк" було встановлено у розмірі 8 тис. грн.
Відповідно до наданої банком виписки по основній картці № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 за період з 03 грудня 2012 року по 31 січня 2017 року встановлено, що позичальником у зазначений період проводилось зняття готівкових коштів та часткове погашення заборгованості за кредитним договором від 03 грудня 2008 року, що свідчить про підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.
17 червня 2011 року ОСОБА_3 повторно підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно з якою вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" за укладеним 03 грудня 2008 року договором ОСОБА_3 отримував три кредитні картки, остання з яких зі строком дії до листопада 2015 року. При цьому апеляційний суд зазначав про те, що банківський рахунок на ім`я відповідача був відкритий у 2008 році і не змінювався, коли картки перевипускались. ОСОБА_3 на спростування вказаних обставин належних та допустимих доказів надано не було.
Остання сплата коштів на виконання умов указаного кредитного договору була зроблена 10 лютого 2014 року у розмірі 100 грн.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним з посиланням на неотримання ним кредитних коштів.
Отже, за умови доведеності факту існування між сторонами грошового зобов`язання, воно має виконуватись належним чином обома сторонами, тому ОСОБА_3 повинен сплатити позивачу наявну суму заборгованості за кредитним договором станом на 31 січня 2017 року. Однак позичальник умов указаного кредитного договору належним чином не виконував.
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, банк вказував про наявність існуючої за ОСОБА_3 станом на 31 січня 2017 року заборгованості: за кредитом у розмірі 7 999 грн 93 коп., за процентами за користування кредитом у розмірі 7 407 грн 90 коп., комісії - у розмірі 100 грн та штрафами - у розмірі 1 275 грн 39 коп. (а.с. 4-7).
Надаючи до апеляційного суду детальний розрахунок суми заборгованості, ПАТ КБ "ПриватБанк" вказав, що борг ОСОБА_3 за процентами наявний у розмірі 7 110 грн 97 коп., за штрафами - 1 005 грн 54 коп., а загальний залишок заборгованості становить 14 605 грн 36 коп. (а.с. 124-129).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду