Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 546/1279/15
провадження № 61-17966св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року у складі судді Горулька О. М. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути з відповідачів на його користь борг за договором позики від 25 квітня 2015 року у розмірі 8000 гривень, 3% річних від суми боргу за період з 06 травня 2015 року по день розгляду справи, інфляційні втрати відповідно індексам споживчих цін за період з червня 2015 року по січень 2016 року включно, а також моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Позов мотивовано тим, що у січні 2015 між позивачем та відповідачами було досягнуто усної домовленості про те, що останні допоможуть позивачу придбати автомобіль. На придбання автомобіля приблизно 20 квітня 2015 року позивач передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 72 000 грн, які останній передав ОСОБА_2 .
У подальшому, за допомогою ОСОБА_3, сином позивача було придбано автомобіль за суму, меншу, ніж була передана позивачем. Крім того, поніс витрати у розмірі 1500 грн за оформлення довідки-рахунку.
25 квітня 2015 року відповідачем ОСОБА_3 складено розписку, згідно якої він зобов`язався у строк до 06 травня 2015 року повернути позивачу грошові кошти в сумі 11 500 грн, що становить різницю між фактично понесеними останнім витратами та вартістю придбаного автомобіля.
Разом з тим, станом на момент звернення позивача до суду йому було повернуто лише 3 500 грн, що є підставою для стягнення неповернутої суми з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 8 000 грн, 475,20 грн - інфляційних втрат у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, 317,82 грн - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано суду належних доказів наявності у відповідача ОСОБА_2 грошового зобов`язання перед позивачем, а тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.
Разом з тим, оскільки відповідач ОСОБА_3 взяті на себе за розпискою зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, є підстави для стягнення з нього на користь позивача суми боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив судове рішення в заочному порядку, оскільки відповідач ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а розгляд справи за його відсутності позбавило права відповідача на подання доказів, заперечень на позов безпосередньо в судовому засіданні.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що він особисто коштів не отримував та не складав відповідної розписки. Вважає, що надана до суду розписка не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки її достовірність не підтверджена експертним висновком.
Крім того, заявник посилається на те, що висновки судів щодо обставин справи ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу встановлено неповно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА