Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 201/9870/16-ц
провадження № 61-27873св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз",
представник відповідача - Кондратенко Дмитро Андрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року у складі колегії Наумової О. С. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз) про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі проживала та була зареєстрована разом з нею її дочка - ОСОБА_2 .
Вказували на те, що 13 жовтня 2007 року внаслідок вибуху побутового газу будинок АДРЕСА_2 було пошкоджено. За фактом вибуху побутового газу 15 жовтня 2007 року було порушено кримінальну справу за частиною другою статті 367 КК України відносно посадових осіб ПАТ "Дніпрогаз" ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згодом було змінено обвинувачення та кваліфіковано дії осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за частиною другою статті 272 КК України. Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11-14 листопада 2013 року у справі № 809/2/2012, який набрав законної сили 06 грудня 2013 року, працівники ПАТ "Дніпрогаз" були визнані винними у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 272 КК України, та призначено відповідне покарання.
Зазначали, що вони були зареєстровані та фактично проживали у належній їм квартирі на момент вибуху, тому є постраждалими від наслідків аварії, їх визнано потерпілими у вказаній кримінальній справі.
Під час розгляду кримінальної справи ними було подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, проте він залишений без розгляду, у зв`язку з їх неявкою у судове засідання, так як кримінальна справа розглядалася в іншому місті, тому вони не мали змоги з`являтись у судові засідання в Заводський районний суд м. Запоріжжя.
Посилаючись на те, що у результаті неправомірних дій посадових осіб ПАТ "Дніпрогаз" їм завдано моральну шкоду, яка виразилась у стресовому стані в момент вибуху, коли їх життю та здоров`я загрожувала реальна небезпека, у непоправній втраті часу, пов`язаного як із відновленням нормального ритму життя, так із налагодженням всіх необхідних формальностей та оформленням (відновленням) всіх необхідних документів, пошуком нового житла, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд стягнути з ПАТ "Дніпрогаз" на їх користь у рахунок відшкодування моральної шкоди по 30 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ОСОБА_1 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ОСОБА_2 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина відповідача у заподіянні шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлена вироком Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 11-14 листопада 2013 року у кримінальній справі № 809/2/2012 та відповідно до вимог статті 61 ЦПК України 2004 року доказуваннюне підлягає. Тому, ураховуючи вину працівників ПАТ "Дніпрогаз", позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди, яка полягає у перебуванні у стресовому стані в момент вибуху, коли життю та здоров`я позивачів загрожувала реальна небезпека, у непоправній втраті часу, пов`язаного як із відновленням нормального ритму життя, так із налагодженням всіх необхідних формальностей та оформленням (відновленням) всіх необхідних документів, пошуком нового житла, суд, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачам, взяв до уваги моральні страждання, які вони зазнали, та інші негативні наслідки, визнав за необхідне стягнути з товариства моральну шкоду у розмірі по 10 тис. грн кожній.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дніпрогаз" відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щодіями/бездіяльністю співробітників ПАТ "Дніпрогаз" було завдано моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка полягала у порушенні нормальних життєвих зв`язків, стресовому стані в момент вибуху, тому висновки суду першої інстанції про стягнення з товариства на користь позивачів моральної шкоди по 10 тис. грн кожній, з урахуванням вимог розумності і справедливості, є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Дніпрогаз", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було застосовано позовну давність до заявлених вимог. Порушення норм процесуального права полягає у недотриманні судами першої та апеляційної інстанцій вимог щодо законності та обґрунтованості рішення, належності та допустимості доказів, рівності прав сторін. Також судами невірно застосовано вимоги статті 61 ЦПК України 2004 року та помилково визнано встановленими вироком суду вину товариства у заподіянні шкоди позивачам, у той час як це питання у кримінальній справі не розглядалось, а вина ПАТ "Дніпрогаз" не встановлювалась вироком у кримінальній справі.
Крім того, ПАТ "Дніпрогаз" посилалось на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок товариства було виплачено кошти на відшкодування шкоди за втрачене житло у розмірі 456 тис. грн та за втрачене майно - 25 600 грн. Також на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, 12 листопада 2007 року родина позивачів отримала благодійну допомогу у розмірі 57 893 грн 83 коп., при виплаті якої ПАТ "Дніпрогаз" додатково сплачено податок з доходу фізичної особи у розмірі 8 684 грн 07 коп., яка фактично виплачувалася сім`ї як відшкодування моральної шкоди. Таким чином, ПАТ "Дніпрогаз" зі свого боку вжило вичерпних заходів до відшкодування як майнової, так і моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує заявлену позивачем суму спричиненої шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зазначену цивільну справу. Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року до закінчення касаційного розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ "Дніпрогаз" про відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала разом із своєю дочкою - ОСОБА_2, що підтверджується копіями паспортів з відміткою про місце реєстрації, копією реєстраційного посвідчення та копією довідки від 14 жовтня 2007 року № 122, виданої відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого районного відділу Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області.
13 жовтня 2007 року внаслідок вибуху побутового газу житловий будинок АДРЕСА_2 було пошкоджено.
За фактом вибуху побутового газу 15 жовтня 2007 року порушено кримінальну справу.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та фактично проживали у належній їм квартирі АДРЕСА_1 на момент вибуху та є постраждалими від наслідків аварії - вибуху природного газу у вказаному будинку.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано потерпілими у кримінальній справі № 70079148 (а.с. 18).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 9/25-08 від 30 жовтня 2008 року за позовом прокуратури в інтересах держави до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" стягнуто з останнього 96 615 199 грн, з яких на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто 481 600 грн компенсації за втрачене житло (а.с. 43-55).
На підставі угод про надання благодійної матеріальної допомоги від 23 жовтня 2007 року та від 31 жовтня 2007 року, укладених між тимчасово виконуючим обов`язки голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 та товариством з обмеженою відповідальністю "Газекс-Україна" (акціонером ПАТ "Дніпрогаз", у 2007 році - секретарем наглядової ради товариства), здійснені цільові виплати грошових коштів потерпілим на загальну суму 23 237 755 грн 28 коп. (а.с. 76-77).
ОСОБА_1 було виплачено 456 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене житло та 25 600 грн за втрачене майно.
Також родина ОСОБА_1 отримала благодійну допомогу у розмірі 57 893 грн 83 коп. (а.с. 78-79).
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11-14 листопада 2013 року у справі № 809/2/2012, який набрав законної сили 06 грудня 2013 року, працівники ПАТ "Дніпрогаз" визнані винними у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 272 КК України, та їм призначено відповідне покарання (а.с. 107-167).
Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цим вироком були залишені без розгляду у зв`язку з їх неявкою у судове засідання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ПАТ "Дніпрогаз" задоволенню не підлягає.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.