Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 348/1607/16
провадження № 61-26937св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів Бойчука І. В., Горейко М. Д., Проскурніцького П. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: встановити факт спільного проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбі з ОСОБА_4 в період з 16 жовтня 2008 року по 05 березня 2016 року; визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності; визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного домоволодіння; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 вересня 2016 року державним нотаріусом на ім`я ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що позивач з 16 жовтня 2008 року почала спільно проживати з ОСОБА_4 у його будинку по АДРЕСА_1 . За час спільного проживання ними велося спільне господарство, мали спільний бюджет, утримували один одного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Факт проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу підтверджується наявними у неї документами: довіреністю від 22 листопада 2008 року, виданою на ім`я ОСОБА_4 на право експлуатації, розпорядження транспортним засобом - автобусом-Д марки Mercedes-Benz 408 D, 1999 року випуску; договором про користування електричною енергією від 11 лютого 2014 року; полісами обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 листопада 2008 року та 23 грудня 2009 року, якими забезпечений засобом автобус-Д марки Mercedes-Benz 408 D 1999 року випуску; договором про надання телекомунікаційних послуг від 01 грудня 2013 року; повідомленням про надання субсидії від 16 лютого 2016 року; пенсійною карткою банку "Фінанси і Кредит", відкритою на ім`я ОСОБА_4 ; податковою декларацією платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 за 2014 рік; квитанціями Приватбанку за 2013 рік про сплату єдиного податку; квитанціями "Брокбізнесбанку" за 2010-2013 рік про сплату єдиного податку; квитанціями Ощадбанку про сплату єдиного податку за 2015-2016 роки; фотографіями, зробленими в приміщенні будинку по АДРЕСА_1 .
За час спільного проживання її однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_4 вони спільно набули в користування по довіреності від 22 листопада 2008 року автобус-Д марки Mercedes-Benz 408 D 1999 року випуску.
За час спільного проживання домоволодіння по АДРЕСА_1 суттєво збільшилося у вартості, що є підставою для визнання за позивачем право власності на Ѕ його частину.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Надвірнянського районного суду від 30 березня 2017 року у складі судді Флоряк Д. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні докази які б підтверджували, що сторони з жовтня 2008 року почали проживати однією сім`єю в с. Заріччя, вести спільне господарство, мати спільний сімейний бюджет. Не надано суду також доказів на підтвердження ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї в період з жовтня 2008 по березень 2016 року. Надані позивачем докази на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_4 не є належними доказами проживання сторін однією сім`єю в спірний період та придбання майна внаслідок їх спільної праці.
Факт істотного збільшення вартості спірного майна позивачем належними і допустимими доказами не доведено, клопотання про призначення відповідної експертизи для встановлення цих обставин сторонами не заявлялось.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази на підтвердження факту спільного проживання не є належними і допустимими доказами на підтвердження цього факту. Позивачем не доведено обставин істотного поліпшення майна.
При розгляді справи у суді першої інстанції стороною позивача не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи на предмет встановлення істотного збільшення вартості спірного майна. Під час апеляційного розгляду справи представник позивача заявив клопотання про призначення такої судової експертизи, однак судом вказане клопотання відхилено з підстав відсутності доказів, які б підтверджували про надання позивачем коштів для проведення ремонту в будинку по АДРЕСА_1 та для будівництва господарських споруд.
За таких обставин апеляційний суд вважав правильними висновки суду першої інстанції прийшов про безпідставність та недоведеність позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлену апеляційним судом ухвалу з направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що для визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності необхідним є визначення збільшення вартості спірного майна під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та істотність такого збільшення.
Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі стверджувала, що за час спільного проживання з ОСОБА_4, вартість спірного майна (домоволодіння по АДРЕСА_1 ), внаслідок її затрат істотно збільшилась, на підтвердження чого надала відповідні докази: договори на виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру.
Суд апеляційної інстанції на положення закону та обставини справи уваги не звернув, не дослідив усіх доказів, які містяться у матеріалах справи, не встановив обставини справи, на спростування доводів позивача щодо істотного збільшення вартості спірного будинку внаслідок здійснених під час спільного проживання з ОСОБА_4 поліпшень, не роз`яснив сторонам права заявити клопотання про призначення експерти з метою встановлення розміру вартості майна до поліпшення та після її проведення для встановлення істотності збільшення вартості житлового будинку по АДРЕСА_1 , допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин, не дав належної оцінки доказам та поясненням сторін і свідків, таким чином не усунув недоліків суду першої інстанції, при ухваленні рішення не вирішив спір по суті.
Апеляційним судом не враховано, що спільне проживання позивача з ОСОБА_4,пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків підтверджено дослідженими в судовому засіданні показами свідків, а також письмовими доказами.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу не повідомивши відповідача - ОСОБА_2, місце проживання якого невідоме, що також призвело до неповноти встановлення фактичних обставин справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, позивач, відповідно до положень статті 74 СК України просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_4 в період з 16 жовтня 2008 року по 05 березня 2016 року, а на підставі, передбаченої статтею 62 СК України, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, як такого, що хоча і належав ОСОБА_4, але який внаслідок їх спільних трудових і матеріальних затрат під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу істотно збільшився у своїй вартості, зокрема за рахунок її витрат.