Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 757/5003/17-ц
провадження № 61-16842 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача- ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
третя особа - ОСОБА_5 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року у складі судді Васильєвої Н. П. ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, співвласником 2/3 частини квартири є ОСОБА_5 ОСОБА_3 є її матір`ю, яка рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року позбавлена відносно неї батьківських прав. Вказувала, що ОСОБА_3 без її згоди зареєструвала у кватирі свого співмешканця ОСОБА_6, разом з яким відповідачка веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, порушує правила співжиття в одному помешканні та чинять їй перешкоди у користуванні об`єктом власності. Міри реагування, застосовувані судами та поліцією, не виправили поведінки відповідачів. Зазначала, що у жовтні 2015 року відповідачі не пустили її у спірну квартиру і вона, будучи інвалідом ІІ групи, вимушена була мешкати у знайомих, у будинку соціального піклування міста Києва та лікарнях міста Києва. Вказувала, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року вона була вселена у спірну квартиру, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зобов`язано не чинити їй перешкоди у користуванні спірною квартирою. Вказане судове рішення було виконано 01 грудня 2016 року. Але 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 побила її, в результаті чого вона потрапила до лікарні, при виписці з якої, повернувшись у квартиру, виявила, що замки у квартирі замінені. Зазначає, що неодноразово намагалася потрапити до квартири, але відповідачі до спірної квартири її не впускають.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у здійсненні (володінні, користуванні та розпорядженні) права власності 1/3 частиною квартири АДРЕСА_2, виселивши відповідачів з вказаної квартири без надання іншої житлової площі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3, ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні (володінні, користуванні та розпорядженні) права власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 . Виселено ОСОБА_4 із вказаної квартири в квартиру за місцем його реєстрації по АДРЕСА_3 . В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 вселився до спірної квартири без згоди на те позивача, як співвласника частини квартири, а тому підлягає виселенню зі спірної квартири. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 із квартири, суд виходив з того, що остання з 04 березня 1986 року зареєстрована у спірній квартирі, іншого житла не має, позивачем не надано доказів про наявність застосування до ОСОБА_3 заходів запобігання і громадського впливу, що є складовою для прийняття рішення про виселення особи без надання іншого житлового приміщення у відповідності до вимог статей 116, 157 ЖК Української РСР. Враховуючи те, що відповідачами не надано позивачу ключів від спірної квартири, суд вважав законними та обґрунтованими позовні вимоги про усунення позивачу перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні права власності частиною квартири.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_8 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_4 вселився у спірну квартиру без згоди на те позивача, яка є співвласником 1/3 частини квартири, а тому підлягає виселенню у відповідності до вимог частини третьої статті 116 ЖК Української РСР. Також суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про відмову у виселенні ОСОБА_3, посилаючись на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім`ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення. Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім`ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до вимог статті 157 ЖК Української РСР, але у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, тобто, не доведено підстав, передбачених частиною першою статті 116 ЖК Української РСР, для виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду першої інстанції та скасувати ухвалу апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/5003/17-ц із Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано тривалість антигромадської поведінки ОСОБА_3, яка систематично порушує правила співжиття і робить неможливим проживання з нею позивача в одній квартирі, що є підставою для її виселення у відповідності до вимог статей 116, 156 ЖК Української РСР. Зазначала, що по фактам порушення відповідачем правил співжиття, застосування насильства по відношенню до позивача, крадіжок її речей маються висновки поліції, на які не звернули уваги суди попередніх інстанцій. Також судами не враховано, що ОСОБА_3 не є співвласником спірної квартири, не є членом сім`ї ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_5, договір найму житла з нею не укладався, вона без будь-яких правових підстав користується власністю позивача та не дає можливості користуватися своєю власністю позивачу.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому зазначено про те, що вона не чинила позивачу перешкод у користуванні спірною квартирою, тілесних ушкоджень їй не заподіювала; факт її антигромадської поведінки та порушення правил співжиття позивачем не доведено, у задоволенні касаційної скарги просила відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_2, складається з двох ізольованих житлових кімнат, загальною площею 45,1 кв. м, житловою площею 29,5 кв. м.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частина вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності від 10 серпня 2006 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району міста Києва на підставі розпорядження номер 254. Інші 2/3 частини квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу належить ОСОБА_5, яка є тіткою позивача.
Порядок користування квартирою не встановлювався, квартира не розділена.
В квартирі зареєстровані позивач та відповідач ОСОБА_3, яка є матір`ю позивача та рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року у справі № 2-1071-12 позбавлена батьківських прав.
Позивач є інвалідом другої групи з дитинства.
23 лютого 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис № 205.