Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 495/104/15
провадження № 61-20653св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції на рішення Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Кравця Ю. І., Сегеди С. М.,
від 11 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 135 946 доларів США зі сплатою 14,50% річних з кінцевим строком повернення 14 червня 2027 року.
В забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів між сторонами 15 червня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні відповідачу майнові права на земельну ділянку площею 0,0577 га, розташовану на території Затоківської сільської ради м. Білгород-Дніпровського Одеської області, кооператив садоводів та індивідуальних дачних будівництв "Лагуна".
У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 24 листопада 2014 року у нього перед банком утворилась заборгованість в сумі 247 652,39 доларів США та 6 476 155,62 грн, в рахунок погашення якої позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Мишка В. В. від 10 березня 2015 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 червня 2007 року у розмірі 247 652,39 доларів США та 6 476 155,62 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0577 га, розташовану на території Затоківської сільської ради м. Білгород-Дніпровського Одеської області, кооператив садоводів та індивідуальних дачних будівництв "Лагуна".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість по кредиту, а тому є всі, передбачені законом та договором, підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня
2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку", зокрема, вона не містить початкової ціни предмета іпотеки, способу звернення стягнення на предмет іпотеки та інші складові, передбачені цією статтею. При цьому банк відмовився від проведення відповідної експертизи для визначення початкової ціни предмета іпотеки, а тому без визначення такої ціни, суд апеляційної інстанції вважав за неможливе звернути стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у договорі іпотеки сторони домовилися про вартість предмета іпотеки, а тому висновок суду про те, що банк не надав доказів щодо ціни майна є помилковими. Суд повинен був врахувати, що доводити чи спростовувати таку вартість повинна та особа, яка не погоджується із обумовленою у договорі іпотеки ціною. Сторони не оспорювали вартість предмета іпотеки, а тому суд безпідставно поклав на банк тягар доведення цієї обставини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 135 946 доларів США зі сплатою 14,50% річних з кінцевим строком повернення 14 червня 2027 року.
На забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів між сторонами 15 червня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні відповідачу майнові права на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0577 га, розташовану на території Затоківської сільської ради м. Білгород-Дніпровського Одеської області, кооператив садоводів та індивідуальних дачних будівництв "Лагуна".
Відповідно до наданого банком розрахунку, у зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у нього перед банком станом на 24 листопада 2014 року утворилась заборгованість у сумі 247 652,39 доларів США та 6 476 155,62 грн, із яких: 147 811,41 доларів США - заборгованість за кредитом;
99 840,98 доларів США - заборгованість за відсотками; 6 476 155,62 грн - пеня.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальн ик зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.