Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 761/13257/16-ц
провадження № 61-32146св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Юзькової О. Л. від 08 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., від 04 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що з 2001 до 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у жовтні 2006 року за його особисті кошти у розмірі 66 500 доларів США, отримані від продажу за 135 000 доларів США належної йому, братові та матері квартири, було придбано квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира). Спільні кошти подружжя на придбання цієї квартири не витрачались.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на спірну квартиру.
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що частина коштів у розмірі 25 000 доларів США, витрачених на придбання спірної квартири, були її власними коштами, отриманими у жовтні 2006 року в дарунок від батька.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частини спірної квартири, а за ОСОБА_1 - на 2/3 частини цієї квартири.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 2/3 частини грошових коштів, витрачених на придбання спірної квартири, були особистими коштами ОСОБА_1, а тому відповідна частина цієї квартири є його особистою приватною власністю. Оскільки сторонами не доведено придбання 1/3 частини спірної квартири за особисті кошти кожного з них, ця частина квартири є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу порівну між ними відповідно до положень статті 70 СК України.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 рокучастково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року та ухвалено нове рішення.
Задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 21/25 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/25 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 доведено внесення особистих коштів у розмірі 45 000 доларів США на придбання спірної квартири, а тому в цій частині зазначена квартира є його особистою приватною власністю.За відсутності належних та допустимих доказів отримання сторонами коштів у сумі 21 500 доларів США, яких не вистачало для придбання спірної квартири, у дар, недоведеним ними є факт наявності у кожного з них цих коштів, а тому вони є спільними коштами подружжя.Визначаючи частки кожного із подружжя у праві власності на спірну квартиру, суд виходив із того, що 45 000 доларів США складає 68% (68/100), а 21 500 доларів США - 32% (32/100).Висновок суду першої інстанції у частині визначення часток сторін у власності на спірну квартиру є помилковим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 надав документальне підтвердження наявності у нього особистих коштів на придбання спірної квартири, зокрема договір купівлі-продажу квартири, що належала йому, братові та матері. Вказане також підтверджено показаннями свідків, які суд безпідставно не взяв до уваги. Суди неправильно застосували норми статті 60 СК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 вересня 2001 року до 15 січня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого, а саме 21 жовтня 2006 року на імʼя ОСОБА_1 була придбана квартира АДРЕСА_1 вартістю 66 500 доларів США, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 21 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жук О. В.
45 000 доларів США із суми 66 500 доларів США були особистими коштами ОСОБА_1, отриманими від продажу квартири АДРЕСА_2, що належала йому, його братові та матері та чого не заперечують сторони.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статі 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.