Постанова
Іменем України
19 липня 2019 року
м. Київ
справа № 199/2531/16-ц
провадження № 61-16951св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Скрипник О. Г. від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О., від 12 квітня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2015 року відповідач, керуючи автомобілем "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв зіткнення з належним їй автомобілем "Опель Астра", реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв`язку з чим транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року відповідача визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до висновку експерта від 26 листопада 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Опель Астра" склала 170 250,65 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, їй було виплачено страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.
Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та фактичною вартістю заподіяного матеріального збитку у розмірі 121 888,65 грн, яка складається з: 120 250,65 грн - непокрита страхова сума матеріальної шкоди, 900 грн - висновок експерта, 288 грн - сплата за стоянку автомобіля, 450 грн - послуги евакуатора.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 121 888,65 грн та судові витрати в сумі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір фактично завданих позивачу збитків перевищує ліміт страхової відповідальності, тому цю різницю відповідно до статті 1194 ЦК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що страховою виплатою, здійсненою страховою компанією, матеріальна шкода, нанесена майну позивача, покрита не була, а тому винна особа повинна відшкодувати матеріальні збитки у розмірі, який не було покрито страховим відшкодуванням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно стягнули матеріальні збитки без урахування фізичного зносу деталей пошкодженого транспортного засобу.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 жовтня 2015 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв зіткнення з належним ОСОБА_1 автомобілем "Опель Астра", реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв`язку з чим транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до висновку експерта від 26 листопада 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Опель Астра" склала 170 250,65 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.