Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 266/2291/17
провадження № 61-3578св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Баркова В. М., Зайцевої С. А., від 13 грудня 2017 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У червні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві-анкеті відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість у розмірі
32 332,86 грн, з яких: 5 866,41 грн - заборгованість за кредитом,
21 314,12 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом,
3 136,48 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 515,85 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2010 року.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до
ПАТ КБ "ПриватБанк" про відшкодування моральної шкоди у розмірі
10 тис. грн, заподіяної неправомірними діями відповідача. Вказав, що моральна шкода завдана незаконними вимогами банку протягом 2016 та 2017 років про сплату на користь банку грошових коштів у різних розмірах, які висувалися шляхом надсилання ПАТ КБ "ПриватБанк" текстових повідомлень та здійснення дзвінків на його особистий номер мобільного телефона; розміщення у будинку та перед квартирою, де він мешкає, оголошень конфіденційного та образливого змісту, які зачіпають його гідність, з вимогами прибути та виконати дії по погашенню заборгованості за кредитом, а також погрозами демонтувати двері у його відсутності, накласти стягнення на квартиру, в якій він проживає, оголосити його в розшук; недостовірних повідомлень про необхідність прибути до органів виконавчої служби для зняття арешту з його майна та закриття провадження після сплати відповідної грошової суми, а також публічних звернень до мешканців будинку з проханням повідомити наявну про нього інформацію у зв`язку із оголошенням його у розшук. Зазначені дії банку порушують вимоги закону щодо забезпечення банківської таємниці та конфіденційності інформації щодо клієнта та призвели до розголошення його персональних даних й відомостей про його матеріальний стан, у результаті чого з вини банка він був вимушений надавати пояснення на запитання мешканців його будинку, які є для нього сторонніми людьми, приймати заходи для отримання інформації про арешт належного йому майна, що принизило його честь, гідність та спричинило моральні страждання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, у складі судді Митрофанової Є. Г., від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 10 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з досліджених письмових доказів встановлено, що мають місце істотні розбіжності умов кредитного договору з наведеними у позові обставинами. Договір кредиту не містить такої умови, як розмір грошових коштів, а довідка про умови кредитування за відповідним типом картки не є належним доказом узгодження умов кредитного договору між сторонами. Анкета-заява відповідача від 22 лютого 2010 року хоча і має письмову форму, однак за своїм змістом та правовим характером не відповідає вимогам закону, встановленим до кредитного договору, не може свідчити про його укладення та не є підставою для застосування наслідків неналежного виконання зобов`язань і нарахувань за кредитом. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Умови та Правила надання банківських послуг підписані відповідачем і саме їх розумів ОСОБА_1, підписуючи заяву про надання кредиту. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що неправомірними діями працівників
ПАТ КБ "ПриватБанк" права ОСОБА_1 порушені та потребують захисту, ураховуючи те, що поширена банком інформація не відповідає дійсності, є негативною, та такою, що порушує честь і гідність позивача у розумінні статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 18 жовтня 2017 року скасовано. Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором
від 22 лютого 2010 року у розмірі 27 180,53 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 5 866,41 грн, заборгованості по процентам - 21 314,12 грн. В іншій частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно із заявою ОСОБА_1 від 22 лютого 2010 року, підписання якої він не заперечував, позичальник ознайомився та погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом позичальник підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування у ПАТ КБ "ПриватБанк". Одночасно клієнт виразив згоду з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Отже, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження укладення між сторонами договору та порушення позичальником умов кредитного договору, що полягало у невиконанні відповідачем договірних зобов`язань у визначений у договорі строк. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позичальник не користувався кредитними коштами, оскільки кредитна картка була видана з нульовим кредитним лімітом. Позичальник не підписував Умови та Правила надання банківських послуг та не був з ними ознайомлений. Суд апеляційної інстанції помилково не застосував наслідки спливу строків позовної давності. Вважає, що неправомірними діями банку йому було завдано моральної шкоди.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 лютого 2010 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до умов кредитного договору, укладеного сторонами 22 лютого 2010 року, ОСОБА_1 в рамках кредитного продукту "Універсальна 55 днів пільгового періоду" отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на залишок заборгованості.
ОСОБА_1 була видана кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії до січня 2013 року (а. с. 57). У подальшому карта була перевипущена, що передбачено умовами договору, і новий строк дії картки НОМЕР_2 визначено до серпня 2016 року.
Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1
ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював їх часткове повернення. Умови кредитного договору щодо щомісячної сплати кредиту і відсотків були порушені позичальником (а. с. 60-64).
Відповідно до розрахунку, наданого банком станом на 28 лютого 2017 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 лютого 2010 року становить 32 332,86 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 866,41 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 21 314,12 грн, заборгованість за пенею та комісією -
3 136,48 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1 515,85 грн.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Одним із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.