Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 303/5215/16-ц
провадження № 61-10521св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2018 року у складі судді Камінського С. Е. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном і виселення.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, в якому зареєстровані, однак з квітня 2015 року не проживають, наступні особи: ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_4 .
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вказував, що зазначені особи самовільно займають належний йому на праві власності житловий будинок, тому відповідно до статті 116 ЖК Української РСР вони зобов`язані негайно звільнити це житло на вимогу власника. У добровільному порядку звільнити займане приміщення ОСОБА_3 ОСОБА_5 і ОСОБА_4 відмовляються.
На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_4 із цього житлового приміщення без надання іншого житла.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1, акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_10, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., про визнання договорів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2005 року, укладеного із ОСОБА_3, придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 .
16 листопада 2005 року між нею та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 17 747,00 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 16 листопада 2005 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед банком за виконання нею зобов`язань за кредитним договором.
02 квітня 2015 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк передав, а ОСОБА_1 прийняв право вимоги за іпотечним договором, укладеним 17 листопада 2005 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк" на забезпечення виконання умов кредитного договору від 16 листопада 2005 року.
Вказувала, що зазначений договір про відступлення прав вимоги суперечить вимогам закону, зокрема, положенням частини другої статті 1079 ЦК України, оскільки клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Разом з тим, ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності.
Отже, сторонами договору не дотримано вимог законодавства щодо суб`єктного складу цього правочину.
Крім того, враховуючи, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання та його загальна площа не перевищує 250 кв. м, договір відступлення прав вимоги суперечить пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з яким кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
На підставі вказаного, ОСОБА_5 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила суд: визнати недійсним договір поруки від 21 жовтня 2014 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 02 квітня 2015 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 ; витребувати житловий будинок по АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ; визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 червня 2015 року.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2017 року справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном і виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ПАТ КБ "ПриватБанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_10, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., про визнання договорів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29 березня 2018 року узадоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 02 квітня 2015 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 житловий будинок по АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших вимог зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 873,53 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 873,53 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний за зустрічним позовом договір відступлення прав вимоги відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки він суперечить вимогам частини другої статті 1079 ЦК України, так як ОСОБА_1 як фізична особа не може бути стороною цього правочину. Вказане свідчить, що спірний житловий будинок вибув із володіння власника без його згоди, що відповідно до статті 388 ЦК України є підставою для витребування цього майна. З урахуванням вказаного, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про виселення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частково задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити, а позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2019 справу справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової плати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним і новим кредиторами. При цьому, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили характер оспорюваного договору про відступлення права вимоги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який не містить підпису заявника, тому не може бути прийнятий до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 листопада 2005 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 .
16 листопада 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 17 747,00 дол. США на строк до 16 листопада 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 16 листопада 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А. М. та зареєстрований у реєстрі за № 3974, за умовами якого остання передала в іпотеку банку належний їй на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором від 16 листопада 2005 року.
02 квітня 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1220, за умовами якого ПАТ КБ "ПриватБанк" передало, а ОСОБА_1 прийняв право вимоги за договором іпотеки від 16 листопада 2005 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_5, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1 .
На підставі іпотечного застереження іпотекодержателем за договором іпотеки від 16 листопада 2005 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки та 09 червня 2015 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Згідно з будинковою книгою у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3,
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.