Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 176/2251/18
провадження № 61-10420 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"; відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року у складі судді Гусейнова К. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.рrivatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Також, відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 18 вересня 2018 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 24 801,28 грн, з яких: 10 138,69 грн - тіло кредиту, 7 039,48 грн - відсотки за користування кредитом, 5 965,9 грн - пеня, а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 157,20 грн - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "Приватбанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 жовтня 2010 року на загальну суму 24 801,28 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам`ятки клієнта, що в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений між сторонами у належній формі договір про надання банківських послуг, а також не надано доказів того, що саме ці умови розумів позивальник, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Зазначення у анкеті-заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Також належними та допустимими доказами не підтверджено, що відповідач отримав кредит саме у розмірі 12 тис. грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення. Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав про те, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів саме у розмірі 12 тис. грн за кредитним договором. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за пенею та комісією, тоді як в анкеті-заяві, підписаної позичальником, відсутня інформація щодо нарахування даної неустойки. Крім того, позивачемнадано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", в якому зазначено умови обслуговування карток "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract" та "Універсальна Gold", проте доказів щодо виду отриманої позичальником кредитної картки позивачем не надано, у зв`язку з чим відсутня можливість визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Будь-яких інших доказів на підтвердження кредитних зобов`язань відповідача перед позивачем суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 176/2251/18 із Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність доказів укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів. Зазначає, що позивач надав суду саме ті Умови та правила надання банківських послуг, які діяли на момент підписання анкети-заяви відповідачем. Вказує, що відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про необізнаність відповідача з такими та про відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Поставивши свій підпис у анкеті-заяві, відповідач тим самим засвідчив свою згоду з Умовами та правилами кредитування та отримання кредиту на зазначених умовах. Посилаючись на вимоги статті 634 ЦК України та пункт 14.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначив, що вказані норми не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участі у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви. Також посилався на те, що кредитний договір ніким не оспорений, а тому є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача, які є належними та допустимими доказами у справі, та з яких видно, що відповідач користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору. Також зазначив, що судами попередніх інстанцій не врахована усталена судова практика Верховного Суду по аналогічних справах, викладена у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 23 бере6зня 2018 року у справі № 441/569/17, від 09 липня 2018 року у справі № 202/19403/13-ц, від 15 червня 2018 року у справі № 922/2263/17, чим порушено формування єдиної правозастосовної практики.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та касаційної інстанції встановлено, що на підтвердження позовних вимог та укладеного кредитного договору позивач надав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29 жовтня 2010 року, у якій зазначено особисту інформацію ОСОБА_1, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв`язку, інформація про місце роботи тощо.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомилась та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
Також в анкеті-заяві міститься розділ "Виявляю бажання оформити на своє ім`я", у якому запропоновані послуги щодо отримання картки, а саме: картка "Універсальна", картка Gold, зарплатна картка, пенсійна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка, який не містить будь-яких відміток про обрання позичальником конкретної послуги. Бажаний кредитний ліміт позичальником зазначено у розмірі 700 грн.
До кредитного договору банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18 вересня 2018 року становить 24 801,28 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 10 138,69 грн, відсотківза користування кредитом - 7 039,48 грн, нарахованої пені - 5 965,9 грн, а також штрафів: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 157,20 грн - штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.