ПОСТАНОВА
Іменем України
01 серпня 2019 року
Київ
справа №826/24028/15
адміністративне провадження №К/9901/11775/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Харитонової Х.Б.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Кривенко С.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (колегія суддів у складі: Бабенка К.А., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.) та Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року (колегія суддів у складі: Качура І.А., Данилишина В.М., Келеберди В.І. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (колегія суддів у складі: Бабенка К.А., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.).
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
Позивач звернулась до суду з позовом до Національного банку України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національного банку України від 24 вересня 2015 року №273-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області Національного банку України з 24 вересня 2015 року;
- зобов`язати Національний банк України поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області Національного банку України з 24 вересня 2015 року;
- стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин, є незаконними, оскільки їх вчинено без належних підстав, а саме всупереч вимогам статтей 40, 42, 49-2 КЗпП України, статті 30 Закону України "Про державну службу", статтей 19, 43, 55 Конституції України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Національного банку України від 24 вересня 2015 року №273-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області Національного банку України з 24 вересня 2015 року.
- зобов`язано Національний банк України поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області Національного банку України з 24 вересня 2015 року.
- стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до наказу Національного банку України №273-к-п від 24 вересня 2015 року, не запропоновано позивачеві наявні вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, у зв`язку з чим суд зобов`язав позивача поновити її на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року змінено в резолютивній частині, а саме, стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 36066,55 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що звільнення з посади позивача є незаконним, оскільки роботодавцем не вжито всіх заходів щодо обов`язкового переводу на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням його фаху кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції прийняв нове рішення, оскільки при ухваленні постанови судом першої інстанції не наведено розрахунок, з якого суд виходив при визначенні суми, що підлягає стягненню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач просить змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у частині середньоденної заробітної плати (692,90 грн) та визначення кінцевої суми до сплати у розмірі 45 038,50 грн.
Позивач в касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати, а відповідно і розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу розраховано неправильно.
Відповідачем, подано касаційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Скаржник вказує на те, що відповідачем не порушено норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади, оскільки відповідачем було проведено конкурс за заняття вакантних посад державних службовців у новій структурі. ОСОБА_1 не подавала заяву на участь у конкурсі при цьому, не бажаючи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад та не чекаючи на пропозицію роботодавця щодо надання іншої роботи позивач 23 вересня 2015 року самостійно подала заяву про звільнення. Також судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги посилання відповідача на вимоги статті 15 Закону України "Про державну службу".
Також, судом апеляційної інстанції неправильно здійснено розрахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2015 року по 26 грудня 2015 року.
Позиція інших учасників справи
У запереченнях на касаційну скаргу позивача, відповідач не погоджується з тим, що премія до свят має включатися до заробітної плати при розрахунку середньоденної заробітної плати, оскільки відноситься до одноразових виплат.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідача, позивач просить відмовити у задоволені касаційної скарги Національного банку України.
Представник позивача в судовому засіданні касаційну скаргу підтримав в повному обсязі, проти задоволення касаційної скарги Національного банку України заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України підтримав, проти задоволення касаційної скарги позивача заперечував з мотивів викладених у скарзі.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року.
15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.
На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/11775/18 (адміністративна справа № 826/24028/15) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Білоуса О.В., суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 558/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 травня 2019 року визначено новий склад суду: судді - доповідача Загороднюка А.Г., суддів - Єресько Л.О., Соколов В.М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, працювала на різних посадах у Національному банку України з 15 квітня1991 року по 24 вересня 2015 року.
3 лютого 2000 року позивачем прийнято присягу державного службовця.
Відповідно постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2015 року № 364 "Про внесення змін до структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України" та наказом Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області від 24 червня 2015 року № 152-к "Про скорочення штату та чисельності працівників управлінь моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин та правового забезпечення", виключено із структури Головного управління - Управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин і Управління правового забезпечення зі скороченням штату працівників.
26 червня 2015 року ОСОБА_1 попереджена про наступне звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Зі змісту попередження про звільнення від 26 червня 2015 року, жодної вакантної посади для переведення позивачеві не запропоновано.
Наказом Національного банку України від 24 вересня 2015 року № 273-к позивача звільнено у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників, за пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з посади головного економіста відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області Національного банку України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з дати попередження позивача про наступне вивільнення та станом на дату винесення оскаржуваного наказу (24 вересня 2015 року) в Національному банку України були вакантні посади, а саме:
- начальник управління нагляду за банками 3 та 4 груп Департаменту банківського нагляду;
- начальник управління по роботі зі зверненнями кредиторів, головний економіст управління нагляду за системою важливими банками, банками 1 та 2 груп і 3 та 4 груп;
- головний економіст управління кураторів банків; начальник управління моніторингу;
- інші посади у Департаменті управління ризиками, Департаменті забезпечення діяльності Національного банку України, у Департаменті фінансової стабільності, у Департаменті внутрішнього аудиту, у Департаменті персоналу, у Департаменті монетарної політики та економічного аналізу, а також інші вакантні посади в Департаментах НБУ.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону №3723-XII передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, передбачені спеціальні підстави припинення державної служби.
Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 49-2 КЗпП України наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Частиною другою статті 22 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" передбачено, що до структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку, встановлених законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 64 Закону України "Про Національний банк України" питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України.
Згідно з статтею 15 Закону України "Про державну службу" прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.
Пунктом 5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169, передбачено, що переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.