Постанова суду № 826/3448/17 від 01.08.2019 про визнання рішення протиправним, визнання нечинними містобудівних умов та обмежень за касаційними скаргами Центрального...

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2019 року

Київ

справа №826/3448/17

адміністративне провадження №К/9901/4329/19, К/9901/3763/19, К/9901/3817/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, ОСОБА_2, Громадська організація ЖК "Покрова" про визнання рішення протиправним, визнання нечинними містобудівних умов та обмежень за касаційними скаргами Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України, ОСОБА_1 та адвоката Олійника Олега Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Кузьменка В.А., Арсірія Р.О., Огурцова О.П. від 28 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є., Костюк Л.О. від 19 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування та архітектури КМДА, відповідач), треті особи: Центральне територіальне управління капітального будівництва; Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - треті особи) та неодноразово уточнював і змінював позовні вимоги, остання редакція яких викладена у заяві від 13 березня 2018 року наступним чином:

- визнати протиправними дії Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що призвели до видачі Центральному територіальну управлінню капітального будівництва офіційного документа (акта індивідуальної дії) "Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по вул . Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва" від 17 січня 2011 року № 503/0/18/009-11, зі строком дії "до завершення будівництва", що був використаний Центральним територіальним управлінням капітального будівництва в якості вихідних даних на проектування, внаслідок чого Держархбудінспекцією України 19 квітня 2016 року виданий дозвіл № ІУ 115161100202 на виконання будівельних робіт, через невідповідність зазначеного строку дії цього документа "до завершення будівництва" чинним на момент його видачі нормам законодавства, згідно яких можливий строк дії був обмежений періодом від двох до п`яти років з моменту видачі документа;

- визнати офіційний документ (акт індивідуальної дії) - "Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по вул . Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва" від 17 січня 2011 року № 503/0/18/009-11, зі строком дії "до завершення будівництва" нечинним (таким, що не підлягає використанню в якості офіційного документа) на підставі того, що на момент розгляду справи він за своїм змістом суперечить чинному законодавству у сфері містобудування через невідповідність вимогам частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які пред`являються до містобудівних умов і обмежень, як до вихідних даних (зокрема, не містить гранично допустимої висотності будинку у метрах, максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону) та ін.), а також у зв`язку із тим, що цей документ був розроблений на підставі нормативних актів (зокрема Закону України "Про планування та забудову територій", Правил забудови м. Києва), які втратили чинність у зв`язку із прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і які не можуть регулювати сферу містобудування після спливу перехідного періоду, зазначеного у пункті 5 Перехідних положень Закону (2 роки), визначеного для дії містобудівних умов і обмежень, виданих до набрання чинності цим Законом;

- визнати незаконним використання Державною архітектурно-будівельною інспекцією України офіційного документа (письмового акта індивідуальної дії) - "Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по вул . Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва" від 17 січня 2011 року № 503/0/18/009-11 зі строком дії "до завершення будівництва", в якості складової частини проектної документації при видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 19 квітня 2016 року № ІУ 115161100202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є мешканцем сусіднього з об`єктом будівництва будинку АДРЕСА_3, одним із заявників та учасником перевірки дотримання суб`єктами будівництва вимог містобудівного законодавства при будівництві спірного об`єкта, визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, відкритого за фактом умисного руйнування об`єктів культурної спадщини по вул. Артема, 59, самочинного будівництва та фактом використання невстановленими особами завідомо підробленого документа - Містобудівні умови і обмеження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані Містобудівні умови і обмеження були чинними лише протягом двох років з дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому що видані до набрання чинності цим Законом, тому станом на день вирішення спору втратили свою чинність та не створюють правових наслідків, і, відповідно, не можуть бути визнані нечинними або протиправними і скасовані у судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з мотивувальними частинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Центральне територіальне управління капітального будівництва звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року в частині відмови у задоволення апеляційної скарги Центрального територіального управління капітального будівництва та змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року, з урахуванням позиції Центрального територіального управління капітального будівництва.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення щодо задоволення позовних вимог, передбачених пунктами 1, 2 та 6 позовної заяви, а в частині позовних вимог, передбачених пунктами 3 та 5 позовної заяви - направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, адвокат Олійник Олег Станіславович в інтересах ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та передати справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги подано 6 та 13 лютого, 7 березня 2019 року.

Ухвалами Верховного Суду від 12 квітня та 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/3448/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційні скарги Центрального територіального управління капітального будівництва, ОСОБА_1 та адвоката Олійника Олега Станіславовича в інтересах ОСОБА_1

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва" від 17 січня 2011 року № 503/0/18/009-11, у яких серед іншого зазначено термін їх дії "до завершення будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва".

Вважаючи дії відповідача 1 щодо незазначення в Містобудівних умовах та обмеженнях граничного строку їх дії, а також по суті Містобудівні вимоги та обмеження протиправними, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Центральне територіальне управління капітального будівництва зазначає, що твердження суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, викладене у мотивувальній частині щодо "не зазначення граничного строку" є невірним, оскільки, містобудівні умови і обмеження від 17 січня 2011 року № 503/0/18/009-11 з терміном дії "до завершення будівництва", видані належним органом та підписані уповноваженою на те особою, є чинними саме до завершення будівництва, а строк, який визначено Департаментом є саме день завершення будівництва.

Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що отримані у 2011 році містобудівні умови та обмеження (МУО) забудови земельної ділянки відповідають вимогам чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони до 2020 року, до якого не вносились зміни у частині, що стосується спірної земельної ділянки.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин частину дев`яту статті 27 Закону України "Про планування та забудову територій" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає певні обмеження для строку дії вихідних даних на проектування, не застосували також спеціальну норму, зокрема: частину тринадцяту статті 27 Закону "Про планування та забудову територій", яка відсилає до Порядку надання вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 489 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 489). Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки невідповідності спірних МУО вимогам, наведеним у додатку 1 до Порядку № 489, зокрема, щодо визначення строку дії МУО.

Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні МУО видані з порушенням законодавства та будівельних норм та стандартів, зокрема, щодо граничної щільності забудови земельної ділянки у метрах та щодо граничної висоти будівлі у метрах, а також відсутність графічної частини із зазначенням у ній, зокрема, зони впливу, що напряму зачіпає права та інтереси мешканців оточуючих ділянку будівництва будинків, власників та користувачів сусідніх земельних ділянок.

Також ОСОБА_1 у касаційні скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права, а саме: розглянув справу за відсутності представника позивача, незважаючи на наявність клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю приймати у ній участь адвоката позивача через його зайнятість у цей день в іншому судовому засіданні, що відповідно до пунктів 2 та 3 частини третьої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

У касаційній скарзі адвоката Олійник О.С. в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди як першої, так і апеляційної інстанцій, неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частини дев`яту та тринадцяту статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій", додаток 1 до Порядку № 489.

Крім того, стверджує, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про нібито неможливість встановлення з боку органу державного архітектурно-будівельного контролю факту нечинності містобудівних умов і обмежень під час видачі дозволу є абсолютно бездоказовим і необґрунтованим, оскільки вже сама дата видачі цих містобудівних умов і обмежень - 17 січня 2011 року, яка безпосередньо зазначена в цьому документі, говорить про їх нечинність в силу пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", згідно якого вихідні дані для проектування, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними лише протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Також скаржник стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимого про визнання незаконним використання Державною архітектурно-будівельною інспекцією України оспорюваних МУО при видачі дозволу на використання будівельних робіт на тій підставі, що станом на день вирішення вони втратили чинність у силу закону та не створюють правових наслідків, є необґрунтованими, оскільки правові наслідки у вигляді кримінальних правопорушень по яким відкриті і розслідуються кримінальні провадження створюють не самі нечинні містобудівні умови і обмеження, а їх незаконне використання Держархбудінспекцією у складі незаконно розробленої та затвердженої на їх основі проектної документації при видачі дозволу на використання будівельних робіт.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України, у якій висловив вимогу відмовити Центральному територіальному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України у задоволенні касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

................

Перейти до повного тексту