ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/21/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.,
розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 (суддя - Церковна Н.Ф.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 (головуючий суддя - Олексюк Г.Є., судді: Грязнов В.В., Гудак А.В.)
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
про визнання договору укладеним,
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання укладеним договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів № 50/12/06/17 з урахуванням протоколу розбіжностей,
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Родіна Т.М. - адвокат,
від відповідача за первісним позовом: Волощук П.Ю. - адвокат,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - Товариство) про визнання укладеним між сторонами договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів № 50/12/06/17 у запропонованій позивачем редакції.
2. В обґрунтування своїх вимог Компанія посилалася на те, що відповідач здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу на об`єктах газопостачання, які на праві власності належать Компанії, без належних на те правових підстав, оскільки Товариством в порушення вимог законодавства, а саме статей 179-188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон), Кодексу газорозподільних систем, не підписано примірник договору № 50/12/06/17 на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів.
3. У лютому 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання укладеним між сторонами договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів № 50/12/06/17 з урахуванням поданого Товариством протоколу розбіжностей до цієї угоди.
4. Позивач за зустрічним позовом наголошував, що запропонована Компанією до укладення редакція спірного договору не відповідає положенням Кодексу газорозподільних систем, зокрема, додатку № 3 до цього Кодексу, яким передбачені примірні умови договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів. Крім того, Компанією на думку Товариства, у запропонованій нею до укладення редакції спірного договору безпідставно було визначено ціну, яку має сплачувати Товариство. Компанія при направленні на адресу Товариства проекту спірного договору фактично змінила договір експлуатації на договір оренди, маючи при цьому на меті передачу Товариству вказаних газопроводів на платній основі та отримання неправомірної вигоди у вигляді орендної плати. Згідно імперативних законодавчих приписів у разі неузгодження розбіжностей може мати місце розгляд спору щодо непогоджених розбіжностей, а не про визнання відповідного договору укладеним, що свідчить про передчасність первісних позовних вимог Компанії.
5. Первісний позивач заперечив проти задоволення зустрічних вимог Товариства з огляду на те, що чинне законодавство України не відносить договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів до типових чи примірних договорів, а умови запропонованої первісним відповідачем до укладення редакції спірного договору суперечать приписам закону, зокрема, з тих підстав, що включення до договору обов`язку замовника з оплати послуг по експлуатації газорозподільних мереж суперечить частині 3 статті 27 Закону та положенням Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2016 № 236, і призведе до отримання Товариством подвійної компенсації витрат на експлуатацію газорозподільних мереж.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
6. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано укладеним між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів №50/12/06/17 з урахуванням запропонованого Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" протоколу розбіжностей у редакції, яка міститься як додаток до рішення - Протокол розбіжностей. Здійснено розподіл судових витрат.
7. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 у справі №918/21/18 в частині задоволення зустрічного позову скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 у справі № 918/21/18 залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
8. 26.09.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 до Касаційного господарського суду.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2018 у справі №918/21/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
10. 27.09.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 до Касаційного господарського суду.
11. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2018 у справі №918/21/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2018 відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами та призначено їх до розгляду на 22.11.2018, повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.11.2018.
13. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем "Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зупинення провадження у справі №918/21/18 задоволено; провадження у справі №918/21/18 зупинено до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 925/916/17.
14. Ухвалою від 08.07.2019 поновлено провадження у справі, призначено до розгляду касаційні скарги на 31.07.2019.
15. В судове засідання 31.07.2019 з`явився представники сторін, які підтримали вимоги, викладені в їх касаційних скаргах.
ІV. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на неї
16. У касаційній скарзі Компанія просить рішення та постанову у справі в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, первісний позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
17. Ці вимоги мотивовано неповним встановленням судами всіх обставин даного спору та не врахуванням положень частини 3 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", розділу ІІІ Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових".
18. У відзиві на вказану касаційну скаргу відповідач за первісним позовом просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін.
19. Від відповідача за первісним позовом також отримано касаційну скаргу, у якій останній просить постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, залишивши в цій частині рішення суду першої інстанції в силі.
20. Такі вимоги мотивовано обов`язковістю укладення спірного правочину між сторонами даного спору з врегулюванням в судовому порядку неурегульованих між сторонами розбіжностей його умов.
21. У відзиві на касаційну скаргу позивача за зустрічним позовом Філія просить касаційну скаргу Товариства відхилити, касаційну скаргу Компанії задовольнити.
22. 31.07.2019 від позивача за первісним позовом отримано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано положеннями ч.5 ст. 302 ГПК та тим, що висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 31.05.2019 у справі №925/916/17, є помилковими по відношенню до Компанії, зокрема її власності.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з підстав викладених нижче.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
23. 24.11.2017 Компанією на адресу первісного відповідача було направлено лист № 50/12-1450 з пропозицією укласти договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів № 50/12/06/17, а також прошитий, пронумерований, скріплений печаткою договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 24 листопада 2017 року № 50/12/06/17 з додатком № 1 - Перелік та балансова вартість майна, яке передається у експлуатацію користувачу, і додатком № 2 - Звіт про виконання договору в двох примірниках та документи, що підтверджують повноваження особи на їх підписання.
Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом договору є надання користувачеві у експлуатацію для використання в процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу на платній основі належних Власнику об`єктів газорозподільних систем, які підключені (приєднані) безпосередньо до мереж оператора газотранспортної системи або газовидобувного підприємства, чи до газорозподільних мереж Користувача, перебувають в зоні його ліцензованої діяльності та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам.
24. В свою чергу, 18.12.2017 на адресу позивача надійшов лист ПАТ "Рівнегаз" від 13.12.2017 ЛЖт007.1-ЛВ-4273-1217 з підписаним та скріпленим печаткою договором на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 24.11.2017 №50/12/06/17 та протоколом розбіжностей до нього.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
25. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд визнав, що запропонований Компанією до укладення договір не є типовим або примірним, тому сторони мають право викласти свій зміст договору, що не суперечить чинному законодавству.
Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений у додатку № 3 до Кодексу газорозподільних систем, не визначений як типовий або примірний, тому сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і з узгодженням всіх істотних умов.
Первісним позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували обґрунтованість ціни договору, що унеможливлює здійснення оцінки її правомірності.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався ч.2 Розділу 3 Кодексу газорозподільних систем та вказав, що договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном), а запропонований Товариством до укладення проект спірного договору в проекті протоколу розбіжностей у повній мірі відповідає положенням Кодексу газорозподільних систем та іншим нормативно-правовим актам, зокрема, у сфері регулювання розподілу природного газу, а також направлений на врегулювання правовідносин між сторонами в частині встановлення правових підстав користування Товариством вищенаведеними газотранспортними системами, як того вимагають вищевказані нормативні приписи.
26. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог, апеляційний господарський суд свої висновки мотивував тим, що укладення спірного договору для сторін не є обов`язком в розумінні ч.3 ст. 179 ГК України, а сторони не заключили жодних попередніх домовленостей щодо його укладення та не погодили всі істотні умови такого договору.
VІІ. Позиція Верховного Суду
27. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
28. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019 у справі № 925/916/17 виклав наступний висновок при розгляді подібного спору про визнання укладеним договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів на запропонованих позивачем (Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як власником об`єктів газорозподільних систем, умовах, викладених у прохальній частині позовної заяви:
"12. Юридичний аналіз положень статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що власникові належать права володіння, користування та управління майном, якими він користується на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Разом з тим, обмеження прав власника у свободі користування належним йому майном повинно здійснюватися з дотриманням прав особи на "мирне володіння майном" відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає можливість контролю держави за використанням майна особою відповідно до "спільних інтересів". У такому випадку судами повинно досліджуватися два питання: чи переслідує держава, яка встановила контроль щодо певного майна, законну мету забезпечення "спільних інтересів"; чи є функціонування цього законодавства і здійснюваний за його допомогою контроль пропорційним переслідуваній меті (справа "Сколло проти Італії" рішення ЄСПЛ від 28.09.1995, справа "Серявін та інші проти України" рішення від 10.02.2011).
Відтак, вирішуючи спір, щодо обмеження власника у свободі укладення договору щодо експлуатації його майна судам належить досліджувати чи було таке обмеження застосоване державою в особі її компетентних органів з метою використання майна для забезпечення "спільних інтересів" та чи є таке втручання пропорційним переслідуваній меті.
13. Оскільки позивачем у справі №925/916/17 є ПАТ НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем", правовий статус майна якого має ряд особливостей, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне проаналізувати правовий статус майна позивача, що є об`єктом експлуатації за спірним договором (газопроводу високого тиску та підвідного газопроводу, набутих у 2004 році внаслідок господарської діяльності ПАТ НАК "Нафтогаз України").
При цьому, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приймає до уваги наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, директора Інституту економіко правових досліджень Національної академії наук України доктора юридичних наук, професора ОСОБА_2. №299/78 від 04.03.2019 та доктора юридичних наук, професора, завідувача відділу правового забезпечення ринкової економіки НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г . Бурчака НАПрН України ОСОБА_1, згідно яких майно, набуте ПАТ НАК "Нафтогаз України" в ході здійснення ним господарської діяльності, є майном цього суб`єкта господарської діяльності та не має статусу державного майна.
Зокрема, ПАТ НАК "Нафтогаз України" було утворено на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України", яким передбачено, що Державна національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" створюється на базі 100% акцій державних акціонерних товариств, створених шляхом перетворення підприємств нафтогазового комплексу, що не підлягають приватизації, а також пакетів акцій відкритих акціонерних товариств нафтогазового комплексу, які залишені у державній власності; Кабінетом Міністрів України має бути затверджений перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання і розподілу нафти, нафтопродуктів та газу і не підлягає приватизації, та порядок передачі його у користування Компанії.
Утворення ПАТ НАК "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства завершено прийняттям Постанови КМУ від 25.05.1998 №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідно до загальних норм статті 85 ГК України, пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому власність засновниками і учасниками як внески/вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
За змістом частини 1 статті 86 ГК України, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, не може бути внеском до статутного (складеного) капіталу.
Таке майно може бути передане господарському товариству на похідному від права державної власності правовому титулі (праві господарського відання, користування чи управління). Отже, таке майно не може бути власністю самого товариства.
Судами встановлено, що газопровід високого тиску від АГРС м. Монастирище до ГРП цукрового заводу смт. Цибулів ГГРП м. Монастирище, збудовано у 2004 році за кошти ПАТ "НАК "Нафтогаз", а "Підвідний газопровід від с. Будище до с. Шевченкове та с. Моринці", набутий ПАТ "НАК "Нафтогаз" за договором купівлі-продажу 27.09.2004 у ТОВ "Цибулівський цукровий завод. Отже, це майно є власністю ПАТ НАК "Нафтогаз України" як таке, що набуте в ході здійснення Компанією господарської діяльності на законних підставах та не може вважатися державним майном за формою власності.
14. Приписами частин 2, 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Частинами 4 та 5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації. Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. А згідно із статтею 2 цього Закону, систему трубопровідного транспорту становлять як магістральні трубопроводи, так промисловий трубопровідний транспорт, до якого належать газопроводи високого тиску та підвідні газопроводи.
Як встановлено судами за змістом позовної заяви, предметом врегулювання правовідносин за спірним договором є право на експлуатацію "газопроводу високого тиску від АГРС м. Монастирище до ГРП цукрового заводу смт. Цибулів ГГРП м. Монастирище", збудованого у 2004 за кошти НАК "Нафтогаз" та "Підвідний газопровід від с. Будище до с. Шевченкове та с. Моринці", набутий НАК "Нафтогаз" за договором купівлі-продажу 27.09.2004 у ТОВ "Цибулівський цукровий завод".
Отже, у даній справі заявлена позовна вимога про спонукання до укладення договору, який є обов`язковим до укладення в силу спеціального закону (статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт").
15. Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" (далі - Закону №1682-III) - до сфери регулювання державою природних монополій належить, зокрема, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами. Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством. Статтею 10 Закону №1682-III передбачено ряд обов`язків суб`єкта природних монополій, серед яких: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.
Отже, свобода дій позивача та відповідача, як суб`єктів природних монополій з транспортування та розподілу природного газу трубопроводами, є обмеженою державою для досягнення суспільних інтересів.
16. Розвиваючи ринкові відносини у сфері видобутку, транспортування та розподілу природного газу законодавцем було прийнято ряд законів, які звузили свободу сторін при укладенні договору на ринку природного газу, передбачену статтею 627 ЦК України, що також відповідає суспільним інтересам формування ринкової економіки.
Одним з важливих законів, прийнятих на формування ринкових відносин у галузі добування, транспортування, постачання та розподілу природного газу є Закон України "Про ринок природного газу" (далі - Закон №329-VІІІ), який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатності цього ринку до інтеграції з ринками природного газу держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Адаптація законодавства України про ринок природного газу до законодавства ЄС (третього Енергопакету ЄС) передбачає, насамперед, законодавче закріплення газового розмежування (анбандлінгу), тобто відокремлення діяльності з розподілу газу від діяльності з його видобування, постачання, зберігання і транспортування. Ця мета визначає побудову системних договірних відносин на ринку між його різними учасниками (як власниками газорозподільних мереж, так операторами газорозподільних мереж).
Законом України "Про ринок природного газу" визначено спеціальні вимоги до оператора газорозподільної системи, який є суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 17 статті 1 Закону №329-VІІІ).
Так, відповідно до статті 37 Закону №329-VІІІ оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
17. Згідно зі статтею 41 Закону №329-VІІІ, регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Кодекс газорозподільних систем повинен містити такі положення: основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об`єктів замовника до газорозподільної системи; правила обліку природного газу (у тому числі приладового); правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; порядок обміну інформацією з іншими суб`єктами ринку природного газу; інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.
18. Відповідно до статті 1, частини 2 статті 3, статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.