Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 552/2143/16-ц
провадження № 61-31294св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
відповідачі - Управління служби безпеки України у Харківській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року у складі судді Самсонової О. А. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В., та касаційну
скаргу заступника прокурора Полтавської області на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Харківській області (далі - Управління СБУ у Харківській області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 07 жовтня 2010 року слідчим відділомУправління СБУ у Харківській області було порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 333 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 16 листопада 2011 року підстави для порушення кримінальної справи були перекваліфіковані на частину першу статті 111 КК України.
Під час розслідування зазначеної справи, 10 червня 2011 року відносно ОСОБА_2 та 03 квітня 2012 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого статті 111 КК України. Кримінальні справи відносно позивачів та кримінальна справа, відкрита за фактом вчинення злочину, були об`єднані в одне провадження.
Вказували на те, що ОСОБА_2 був затриманий оперативним підрозділом Управління СБУ у Харківській області 06 січня 2012 року та 09 січня 2012 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Позивача ОСОБА_1 затримали 03 квітня 2012 року та 06 червня 2012 відносно нього було обрано аналогічний запобіжний захід.
Зазначали, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 13 травня
2014 року вони були засудженні до 5 років позбавлення волі кожний на підставі частини другої статті 15, частини другої статті 28 та частини першої статті 111
КК України.
Проте, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року, зазначений вище вирок скасовано, а провадження у кримінальній справі закрито за відсутністю у діях позивачів складу вказаного злочину.
Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, і як наслідок, незаконним триманням під вартою з моменту затримання до моменту постановлення ухвали апеляційним судом, їм спричинено моральну шкоду, яку позивачі оцінили у 5 000 000,00 грн кожному та просили стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 140 000,00 грн, а на користь ОСОБА_1 110 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачам завдано значної моральної шкоди, що підтверджується дослідженими судом доказами. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачів, суд виходив із характеру та способу завдання такої шкоди, тривалості негативних для позивачів наслідків, засад розумності, виваженості та справедливості.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Мацегори М. В.задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 136 000,00 грн на користь ОСОБА_2 1 152 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачів, апеляційний суд виходив з того, що з висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи
від 08 листопада 2016 року № 11675/16-61 вбачається, що обставина, яка стала підставою для звернення позивачів із зазначеним позовом є психотравмувальною ситуацією для них та завдала їм значної моральної шкоди. Можливий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам діями органів досудового слідства, прокуратури, з урахуванням психологічних коефіцієнтів складає 720 мінімальних заробітних плат.
Посилаючись на наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно збільшити та визнати обґрунтованою суму на відшкодування завданої моральної шкоди, враховуючи висновки судової експертизи, які були безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників
У червні 2017 року Державна казначейська служба України звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що судами помилкового зазначено про незаконне тримання позивачів під вартою, оскільки такий захід було обрано згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з метою запобігти спробам ухилитися від органів дізнання, слідства та суду. Матеріали справи не містять доказів незаконності дій органів дізнання під час розслідування кримінального провадження. Судами також не зазначено обґрунтованих підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, у завищеному розмірі, стягнення якої може призвести до економічно необґрунтованих збитків Державного бюджету України.
У червні 2017 року заступник прокурора Полтавської області також подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга заступника прокурора Полтавської області мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та збільшуючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд безпідставно надав перевагу поряд з іншими доказами висновку експерта, складеного за результатами проведення у справі судової психологічної експертизи, не навівши у рішенні відповідних мотивів такого збільшення. Висновок експерта в частині можливого розміру моральної шкоди складений виключно на матеріалах кримінального провадження з обвинувачення позивачів, які не мають відношення до предмета доказування у цивільній справі про відшкодування моральної шкоди. Також апеляційним судом безпідставно зазначено у рішенні про незаконне притягнення позивачів до кримінальної відповідальності як підстава для відшкодування моральної шкоди, оскільки такі обставини можуть бути встановленні у вироку або іншому рішенні суду, копії чи оригінали яких в матеріалах справи відсутні.
22 червня, 24 жовтня 2018 року та 15 травня 2019 року до суду касаційної інстанції надійшли клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участі. Аналогічні клопотання надійшли від ОСОБА_2 24 жовтня 2018 року та 17 квітня 2019 року.
Підстави для задоволення зазначених клопотань відсутні, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2017 року та 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року провадження № 61-31294ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції, у не скасованій частині, та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що 07 жовтня 2010 року слідчим відділом Управління СБУ в Харківській області було порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 333 КК України. 16 лютого 2011 року підстави до порушення кримінальної справи були змінені на злочин, передбачений частиною першої статті 111 КК України.
07 жовтня 2010 року під час розслідування вказаної кримінальної справи порушена та об`єднана в одне провадження кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 111 КК України та винесена постанова про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого зазначеною вище статтею.
14 червня 2011 року ОСОБА_2 оголошений у розшук.
15 червня 2011 року Київським районним судом м. Харкова винесена постанова про затримання ОСОБА_2 для доставки до суду з метою вирішення питання про обрання запобіжного заходу.