Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 360/1298/15-ц
провадження № 61-7496св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В. | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Усика Г. І., |
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Мирчанська сільська рада Бородянського району Київської області, ОСОБА_3,
третя особа - Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у складі судді Міланіч А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 червня 2016 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Березовенко Р. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області, ОСОБА_3, третя особа - Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області, про визнання недійсними державного акта та рішення сільської ради.
В обґрунтування позову зазначили, що за рішенням Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області від 22 липня 2008 року їм надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі у спільну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га на АДРЕСА_1 .
Восени 2014 року відповідачка у справі ОСОБА_3, яка є власником сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_2, розпочала будівництво, зайнявши частину земельної ділянки, що належить позивачам. При цьому відповідачка послалась на видані їй на підставі рішення Мирчанської сільської ради від 19 квітня 2007 року державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1728 га - для ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи зазначені обставини, позивачі вважали, що ОСОБА_3 неправомірно було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4228 га, у той час як у користуванні попередньої власниці будинковолодіння по АДРЕСА_2 ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка площею 0,40 га, а в користуванні їх батька ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 - земельна ділянка площею 0,25 га. До того ж, при оформленні технічної документації, на підставі якої видані державні акти відповідачу, з позивачами не були погоджені межі земельних ділянок і ця документація не була затверджена Мирчанською сільською радою.
На підставі викладеного просили визнати недійсними рішення Мирчанської сільської ради від 19 квітня 2007 року в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розробку технічної документації щодо передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,1728 га по АДРЕСА_2 та державні акти на право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1728 га для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Указане рішення мотивовано тим, що позивачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів порушення їхніх прав чи охоронюваних законом інтересів вищезазначеними рішенням сільської ради та державними актами, зокрема, порушення відповідачем меж земельних ділянок сторін.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у цій справі залишено без змін.
Указане рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на підставі наданих позивачами доказів суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про те, що позивачі не довели в суді порушення їхніх прав внаслідок отримання відповідачем державного акта на право власності на земельну ділянку, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 червня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідач ОСОБА_3 порушила права позивачів зайнявши частину земельної ділянки, що їм належить. Оспорюване рішення Мирчанської сільської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки прийняті з порушенням вимог статей 118 і 120 Земельного кодексу України, а саме: відповідачці надана земельна ділянка загальною площею 0,4228 га безпідставно; технічна документація з землеустрою виготовлена без узгодження меж з позивачами як суміжними землевласниками і не затверджена сільською радою. Такі порушення обмежують права позивачів у праві на земельну ділянку, якою вони користувались протягом тривалого часу. Зміст протоколу 8-ї сесії 5-го скликання Мирчанської сільської ради свідчить про те, що ОСОБА_3 звернулася до сільської ради із заявою, в якій просила передати їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 (виправлено на 0,36) га, але сільська рада з незрозумілих підстав надала дозвіл на розробку технічної документації про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1728 га. Суди не роз`яснили позивачам, що у разі ненадання ними копій свідоцтв про смерть батьків та прийняття спадщини, вони будуть позбавлені можливості прийняти законне й обґрунтоване рішення по суті розгляду спору. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 зведений план земельних ділянок ґрунтувався на підставі інформації, наданої позивачами, до того ж особою, відомості про повноваження та кваліфікацію якої відсутні, не відповідає дійсності, оскільки інформацію, яка була надана позивачами спеціалісту взята з рішення сільської ради про надання їм земельної ділянки площею 0,25 га та вказівка на те, що зі сторони іншого суміжного землевласника на межі стоять межові знаки, які було добре видно спеціалісту, щоб встановити цю межу. Щодо повноважень та кваліфікації фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, то позивачі їх мали, але оскільки суд їх не вимагав, тому вони і не були надані.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходили заперечення на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 360/1298/15-ц із Бородянського районного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України).
У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року провадження № 61-7496ск18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.