Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 1309/9630/12
провадження № 61-11836св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Усика Г. І., |
учасники справи:
позивач - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2, Львівське комунальне підприємство "Левандівка",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року у складі судді Павлюх Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Шумської Н. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2012 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2, Львівське комунальне підприємство "Левандівка" (далі - ЛКП "Левандівка"), про демонтаж самочинного будівництва.
В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 18 жовтня 2012 року № 733 "Про самочинне будівництво здійснене громадянином ОСОБА_1 " (далі - Розпорядження № 73) ОСОБА_1, що є власником будинку АДРЕСА_1, зобов`язано в термін до 26 жовтня 2012 року демонтувати самочинно побудований на землях комунальної власності міста гараж розміром 6,10 х 7,05 м з господарськими приміщеннями та розпочате будівництво індивідуального житлового будинку розміром 10,36 х 12,85 м на АДРЕСА_1, в якому споруджено фундамент, стіни першого поверху висотою 2,60 м та влаштовано армопояс по периметру будівлі під монолітне покриття. Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 08 серпня 2012 року № 1з/260-ф ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЛКП "Левандівка" 24, 30 та 31 жовтня 2012 року попередило ОСОБА_1 про необхідність демонтажу самочинного будівництва, проте він цього не виконав і продовжив будівництво двоповерхового будинку за вказаною адресою. У зв`язку із цим Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради винесено розпорядження від 02 липня 2013 року № 389 "Про самочинне будівництво здійснене громадянином ОСОБА_1 " (далі - Розпорядження № 389), яким зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 01 вересня 2013 року демонтувати самочинно побудований на землях комунальної власності міста двоповерховий житловий будинок розміром 10,36 х 12,85 м, що знаходиться на АДРЕСА_1 . ЛКП "Левандівка" 22 липня, 26 та 28 вересня 2013 року попередило ОСОБА_1 про необхідність демонтажу вказаного будинку, проте він цього не виконав, що було встановлено актом ЛКП "Левандівка" від 08 жовтня 2013 року.
У зв`язку з наведеним Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, з урахуванням уточнень, просила суд зобов`язати відповідача демонтувати за власні кошти самочинно побудований на землях комунальної власності міста двоповерховий житловий будинок розміром 10,36 х 12,85 м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати за власні кошти самочинно побудований на землях комунальної власності міста двоповерховий житловий будинок розміром 10,36 х 12,85 м, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 самочинно, без будь-яких дозвільних документів органів місцевого самоврядування, побудував на землях комунальної власності міста двоповерховий будинок, чим порушив вимоги закону.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У січні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.
Касаційна скарга мотивована тим, що двоповерховий будинок на АДРЕСА_1 відповідає всім будівельним нормам. Суди попередніх інстанцій не використали всіх можливих заходів для проведення цього об`єкта самочинного будівництва в належний стан та не дослідили можливості перебудови відповідачем такого об`єкта. Також суди не врахували, що у разі встановлення порушення суб`єктом містобудівної діяльності здійснення самочинного будівництва об`єктів нерухомого майна без відповідного дозволу, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями на звернення з позовом до суду щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, як крайній захід, і лише тоді коли використані всі передбачені законодавством України заходи реагування за чотирьох умов, а саме: за умови складання припису щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства шляхом надання можливості відповідачеві для проведення відповідної перебудови; за умови, що вказане будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; за умови відсутності можливості проведення перебудови самочинно збудованого нерухомого майна; за умови, якщо особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовляється від проведення такої перебудови, при цьому відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову. Крім того, суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі. Висновки судів про те, що самочинне будівництво двоповерхового житлового будинку порушило права мешканців АДРЕСА_2 ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав третіх осіб.
Станом на час розгляду цієї справи у Верховному Суді заперечень на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 1309/9630/12 із Залізничного районного суду м. Львова, зупинено виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 липня 2015 року та надано учасникам справи строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України).
У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року провадження № 61-11836ск18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виходячи за межі доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1, в якому зареєстровані чотири особи: ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_5, 1994 року народження, та син ОСОБА_5, 1997 року народження.
ОСОБА_1 самочинно розпочав будівництво індивідуального житлового будинку розміром 10,36 х 12,85 м на АДРЕСА_1 (споруджено фундамент, стіни першого поверху) без належного дозволу і затвердженого проекту, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Згідно з Розпорядженням № 733 відповідача ОСОБА_1, як власника будинку АДРЕСА_1, зобов`язано в термін до 26 жовтня 2012 року демонтувати самочинно побудований на землях комунальної власності міста гараж розміром 6,10 х 7,05 м з господарськими приміщеннями та розпочате будівництво індивідуального житлового будинку розміром 10,36 х 12,85 м на АДРЕСА_1, в якому споруджено фундамент, стіни першого поверху висотою 2,60 м та влаштований армопояс по периметру будівлі під монолітне покриття.
Зі змісту попереджень від 24, 30 та 31 жовтня 2012 року вбачається, що ЛКП "Левандівка" зобов`язувало відповідача демонтувати самочинно збудовані на землях комунальної власності міста гараж розміром 6,10 х 7,05 м з господарськими приміщеннями і розпочате будівництво індивідуального житлового будинку розміром 10,36 х 12,85 м на АДРЕСА_1 .
Відповідно до Розпорядження № 389 зобов`язано відповідача в термін до 01 вересня 2013 року демонтувати самочинно побудований на землях комунальної власності міста двоповерховий житловий будинок розміром 10,36 х 12,85 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
На виконання цього розпорядження адміністрація ЛКП "Левандівка" попередила відповідача щодо необхідності демонтажу вказаного двоповерхового будинку.
Зі змісту Розпорядження № 733, вбачається, що самочинне будівництво відповідачем двоповерхового житлового будинку порушило права мешканки АДРЕСА_2 ОСОБА_4, яка звернулася з відповідною заявою на адресу позивача.