Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 638/8669/18
провадження № 61-11371св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 вересня 2004 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За цей час за спільні кошти подружжя було придбано квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_1 та автомобіль "Lexus GX 460", 2011 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_2 . Подружжя має право на поділ спільного сумісного майна незалежно від розірвання шлюбу.
На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль "Lexus GX 460", 2011 року випуску; припинити право ОСОБА_2 на частку у вказаному спільному майні подружжя; виділити у власність ОСОБА_2 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя автомобіль Volkswagen Touareg, 2012 року випуску, припинивши право ОСОБА_1 на частку в спільному майні подружжя - автомобіль "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Припинено право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право особистої приватної власності на автомобіль "Lexus GX 460", 2011 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_2 .
Припинено право ОСОБА_2 на частку в спільному майні подружжя - автомобіль "Lexus GX 460", 2011 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_2 .
Виділено у власність в цілому ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя автомобіль "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_1 .
Припинено право ОСОБА_1 на частку в спільному майні подружжя - автомобіль "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вищевказане майно придбано сторонами в період шлюбу, а тому є спільним сумісним майном та підлягає поділу. У разі неподільності речей подружжя, вони можуть бути поділені між співвласниками в натурі за досягнутою між ними домовленістю. Відповідач уточнений позов визнав, тому він підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3, права та законні інтереси якого були порушені вказаним поділом майна, звернувся з апеляційною скаргою на нього.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення у справі.
У задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що закон не встановлює визнання відповідачем позову у якості безумовної підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову, а тому, приймаючи доводи відповідача, суд мав би пересвідчитись, що таке визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Апеляційний суд встановив, що поділ вказаного майна, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, порушує права та законні інтереси ОСОБА_3, оскільки позбавлення відповідача права власності на відповідне майно унеможливить виконання судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики.
При цьому суд зазначив, що на зазначене майно подружжя в межах заходів забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості накладено арешт як ухвалою суду, так і постановою державного виконавця.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою, що для встановлення солідарного боргового обов`язку подружжя слід, щоб один із подружжя довів у суді, що другий з подружжя був обізнаний про розписку та не заперечував проти такої позики, а також суду необхідно встановити, що позичені кошти були витрачені в інтересах сім`ї. У даному випадку, на думку заявника, ОСОБА_1 не є солідарним боржником, оскільки кошти отриманні у позику її чоловіком були витраченні не на потреби сім`ї.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначив, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, судом встановлено що ОСОБА_2 укладав договір позики та брав у борг грошові кошти з дотриманням положень частини другої статті 65 СК України, тобто за наявності погодження дружини відповідача - ОСОБА_1, про що на розписці міститься відповідний напис щодо погодження з умовами розписки та надання її згоди.
Крім того, в межах виконавчого провадження про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 постановою державного виконавця від 27 квітня 2018 року накладено арешт на все майно боржника, в тому числі на майно, забезпечене ухвалою суду від 14 квітня 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
23 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.
За час перебування у шлюбі сторони у справі придбали у власність квартиру АДРЕСА_1, що підтверджує нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 2006 року.
ОСОБА_2 16 серпня 2012 набув права власності на автомобіль "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, чорного кольору, і 06 жовтня 2015 року - на автомобіль "Lexus GX 460", 2011 року випуску, чорного кольору, державний номер - НОМЕР_2 .
Установлено, що 07 листопада 2018 ОСОБА_2 подав до суду відзив, у якому позов ОСОБА_1 про поділ майна визнав і не заперечував проти його задоволення.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 26 серпня 2014 року в сумі 5 782 884,60 грн. При розгляді вказаної цивільної справи суд встановив, що укладення договору позики підтверджено розпискою від 26 серпня 2014 року, складеною ОСОБА_2 з дотриманням вимог частини другої статті 65 СК України за письмовою згодою другого з подружжя - ОСОБА_1 . Відповідно до вказаної розписки боргове зобов`язання ОСОБА_2 забезпечене за рахунок автомобілів: "Lexus GX 460", державний номер НОМЕР_2, "Porsche Panamera", державний номер НОМЕР_3, "Volkswagen Touareg", державний номер НОМЕР_1 .