Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 320/13248/14-ц
провадження № 61-23388св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року у складі судді Міщенко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у складі суддів: Крилової О. В., Дзярука М. П., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2014 рокуОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим будинком.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ОСОБА_5, який був свекром ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_3, за життя заповів квартиру АДРЕСА_1 їх неповнолітньому сину - ОСОБА_2 .
У 2008 році ОСОБА_5 помер, вони звернулися до нотаріальної контори для оформлення спадщини.
Відповідач перешкоджала оформленню спадщини та заперечувала право власності спадкоємця, але рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 14 лютого 2013 року за неповнолітнім ОСОБА_2 (сином позивачів), зареєстровано право власності на вищевказану квартиру. Однак відповідач безпідставно володіє квартирою, замінила вхідні двері та замки, сама в ній не мешкає, не сплачує комунальні платежі, неодноразово здавала квартиру в найм без їхньої згоди, вимоги про вселення відповідач ігнорує, чим чинить перешкоди у користуванні квартирою новому власнику.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили суд вселити неповнолітнього ОСОБА_2 разом з батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні власником вказаною квартирою шляхом виселення відповідача як такої, що безпідставно проживає там, без надання їй іншого житлового приміщення; зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні власністю, звільнити квартиру від усіх рухомих речей, що належать їй, передати квартиру та ключі від неї законному представнику власника; зобов`язати відповідача сплатити заборгованість за комунальні послуги.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року, позов задоволено частково.
Вселено неповнолітнього ОСОБА_6 разом з батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Усунуто перешкоди у користуванні власником вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_4 як такої, що безпідставно проживає там, без надання їй іншого житлового приміщення.
Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні власністю, звільнити квартиру від усіх рухомих речей, що належать їй, передати квартиру та ключі від неї законному представнику власника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна квартира належить на праві власності неповнолітньому ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом від 20 грудня 2007 року, а відповідач не визнає його право та перешкоджає йому у користуванні спірною квартирою, чим порушує його право власності передбачене статтею 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із касаційною скаргою з доповненнями, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, а саме: хто саме зареєстрований в спірній квартирі, на якій підставі вселена і зареєстрована відповідач в цій квартирі, з яких підстав її потрібно виселити із спірного житла, та куди саме виселити. Суди не врахували ту обставину, що відповідач була зареєстрована у спірній квартирі ще з 2005 року та проживала в ній як дружина попереднього власника ОСОБА_5 .
Крім того, заявник вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 31 ЦПК України прийняв уточнені позовні вимоги позивачів не до початку розгляду справи, а вже під час розгляду позивачі фактично змінили предмет спору, доповнивши свої вимоги, вимогою про виселення відповідача.
Також суд першої інстанцій дійшов безпідставного висновку про неповажність другої неявки відповідача у судове засідання та розглянув справу без її участі.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та зупинено виконання судових рішень до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 червня 2017 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 20 грудня 2007 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого він заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своєму онукові - ОСОБА_2 .
За неповнолітнім право власності в порядку спадкування було визнано на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 14 лютого 2013 року (справа № 2-361/12) у зв`язку з тим, що його право на спадкування оспорювалося ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).