Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 377/294/16-ц
провадження № 61-32743 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Орла А. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від
07 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі - УСЗН ВК Славутицької міської ради Київської області) про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я при виконанні трудових обов`язків з ліквідації наслідків ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС).
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС з 26 квітня
1986 року по 1999 рік на роботах у зоні іонізуючого випромінювання його здоров`ю була завдана ядерна шкода, що призвела до втрати працездатності та встановлення II групи інвалідності (довічно). Відповідно до статті 1189 ЦК України, пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року, Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 25 травня 1963 року, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має цивільне право на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема законодавчо-визначеної грошової компенсації по щорічній допомозі на оздоровлення. Станом на квітень 2016 року УСЗН ВК Славутицької міської ради Київської області не виплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2015 рік за шкоду, заподіяну здоров`ю з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, яка передбачена частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посилаючись на наведене та те, що УСЗН ВК Славутицької міської ради Київської області виплатило йому лише частково допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн, просив стягнути з відповідача на його користь збитки у розмірі 6 770,00 грн, пов`язані з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду ІІ групи.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я при виконанні трудових обов`язків з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, на підставі пункту 1 частини першої статті 122 ЦПК України 2004 року (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 12 липня 2017 року заяву
ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від
08 червня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що норми і положення, зокрема статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена виплата щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та ІІ групи - 120 грн, а тому виплата відповідачем позивачу вказаної суми за 2015 рік є правомірною.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 10 вересня
2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до УСЗН ВК Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправними дії Управління щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 120 грн. Зазначеними судовими рішеннями встановлено правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 120 грн та відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню шкоди - виплати компенсації у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, а відтак зазначені обставини є преюдиційними.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі
6 770 грн, завданих у результаті порушення його цивільного права на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров`я у зв`язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за 2015 рік, відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції від 19 грудня 1991 року № 796-XII зі змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року, як інваліду II групи у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили надані ним докази, не з`ясували фактичні обставини справи, зокрема, що його права на пільги і компенсації за шкоду, завдану ушкодженням здоров`я на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС закріплені у виданому йому посвідчені категорії 1 від 24 лютого 1999 року. Єдиним нормативно-правовим актом у якому встановлено законодавчо-визначений розмір виплат компенсації по щорічній допомозі на оздоровлення за завдану шкоду є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтею 48 якого визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і ІІ групи - п`ять мінімальних заробітних плат. Особливості відшкодування ядерної шкоди (стаття 1189 ЦК України) встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, стосуються обставин справи, предмету доказування та законодавчо-наданих йому прав відповідно до його статусу, та підлягав застосуванню при вирішенні зазначеної справи.
Суди безпідставно послалися на постанову Кабінету Міністрів України від
12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою законодавчо установлений розмір щорічної допомоги інвалідам І і II групи, визначений частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, був зменшений до 120 грн, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Заявник вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є неправильними та упередженими, оскільки Конституційний Суд України в своїх рішеннях, зокрема, в рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визначив, що законом України про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Тобто відповідно до Конституції України Закон України "Про Державний бюджет України" грунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.
Узагальнені доводи аргументів інших учасників справи
У січні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення УСЗН Славутицької міської ради Київської області на касаційну скаргу, мотивоване тим, що статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено два види допомоги: 1) одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань з застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку з втратою годувальника; 2) щорічна допомога на оздоровлення. Зазначені види допомоги різні та розмір їх виплат визначений різними законодавчими актами. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, статтю 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в іншій редакції, а саме, встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Чинним нормативно-правовим актом, що встановлював розмір таких виплат була постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якої інвалідам І та ІІ групи встановлено виплату в 120 грн. Крім того, в адміністративній справі №377/946/15-а за позовом ОСОБА_1 до УСЗН ВК Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними, суди встановили правомірність дій Управління щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 120 грн. Щодо ядерної шкоди, то чинним законодавством України не передбачено, що суб`єктом відповідальності за ядерну шкоду може бути УСЗН. Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, відтак відсутні підстави для їх скасування.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення