Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 621/1606/17
провадження № 61-13483св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Шахової В. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2018 року у складі суддів: Швецової Л. А., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним.
Позов мотивовано тим, що 23 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договори дарування земельних ділянок, за умовами якого він безоплатно передав в дар земельну ділянку за № НОМЕР_1 площею 0,250 га та земельну ділянку площею 0,1417 га, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І. Крім того, 23 грудня 2003 року він уклав з відповідачем договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання довічно та повністю утримувати його, однак свої зобов`язання не виконувала належним чином. З цього приводу він був змушений звернутися до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання та 03 липня 2017 року його позов було задоволено.
Вказував, що договори дарування земельних ділянок були укладені під впливом обману, оскільки відповідач не дозволяла йому порадитись з його рідними та ретельно ознайомитись з умовами передачі майна. На сьогоднішній день стан здоров`я ОСОБА_3 погіршився і тому вона не має можливості доглядати за будинком та земельною ділянкою, а так само доглядати і його. ОСОБА_3 обманула його та не виконала умови договору довічного утримання та оскільки він є людиною необізнаною у цих питаннях, не усвідомлював наслідків підписання такого договору.
Посилаючись на викладені обставини просив визнати недійсними договори дарування земельної ділянки за № 15, площею 0,250 га, яка передана для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями та за № 15 площею 0,1417 га, яка передана для ведення особистого господарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Зміївського районного суду харківської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, що в момент вчинення оспорюваних правочинів, він діяв під впливом обману з боку відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2018 року заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року залишено без мін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не було доведено введення його в оману відповідачем при укладанні договорів дарування, оскільки при укладанні договору дарування визначальним є волевиявлення саме дарувальника, яким є позивач.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду із позовом позивач наголошував на тому, що перед укладенням оспорюваних правочинів, відповідач обіцяла йому утримання та догляд, що свідчить про те, що позивача було введено в оману та він мав інші наміри. Відповідач ОСОБА_3 не була присутня при розгляді справи та була позбавлена можливості надати свої пояснення з приводу обставин справи. Крім того, судом апеляційної інстанції було відмовлено позивачу у допиті свідків та відповідача, чим було порушено його права на захист своїх прав та інтересів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 23 грудня 2003 року між сторонами було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар належну ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,1417 га, в межах згідно плану, розташовану по АДРЕСА_1, переданої для ведення особистого підсобного господарства. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І.
23 грудня 2003 року між сторонами було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар належну дарувальнику земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,250 га, в межах згідно плану, розташовану по АДРЕСА_1, переданої для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І.
Того ж дня, між сторонами було укладено договір довічного утримання.
Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 03 липня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання, укладений 23 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І., реєстр № 2770. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 640 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Договір довічного утримання, який був розірваний на підставі рішення суду, був укладений стосовно житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 67,10 кв.м, який знаходиться по АДРЕСА_1 .