Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
місто Київ
справа № 761/26390/15-ц
провадження № 61-19369св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 2004 року до 2014 року сторони проживали однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрацію шлюбу. За час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач і відповідач дійшли спільної згоди щодо присвоєння дочці прізвища матері, тобто, " ОСОБА_5 ", однак у відомостях про батька дитини помилково було зазначено прізвище батька " ОСОБА_6 " замість правильного " ОСОБА_7 ", а тому позивач просить суд визнати його батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов`язати Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві внести зміни до актового запису про народження від 23 березня 2006 року № 432 у Книзі реєстрації народжень відповідно до рішення суду, а саме: у відомостях про батька дитини ОСОБА_4 зазначити ОСОБА_1 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позовну заяву не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві внести зміни до актового запису про народження від 23 березня 2006 року № 432 у Книзі реєстрації народжень відповідно до рішення суду, а саме: у відомостях про батька дитини ОСОБА_4 зазначити ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, керуючись положеннями статей 128, 130 СК України, частини першої статті 146 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), враховуючи ухилення відповідача від участі в експертизі, оцінивши інші докази у справі, вважав за можливе визнати факт того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що висновок про біологічне батьківство позивача суд першої інстанції зробив, не з`ясувавши дійсні обставини справи, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів. На час ухвалення рішення суду відомості про батька ОСОБА_8 були внесені на підставі статей 126, 134 СК України, за заявою осіб, які не перебувають у шлюбі між собою, що унеможливлює встановлення батьківства за рішенням суду в порядку, передбаченому статтею 128 СК України. Положення частини першої статті 130 СК України підлягають застосуванню у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини. А тому застосування судом першої інстанції положень частини другої цієї норми є помилковим. Також апеляційний суд зробив висновок про порушення прав ОСОБА_3, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції він був визнаний батьком дитини, тобто набув батьківських прав, проте не був залучений до участі у справі.
Допущене судом першої інстанції неповне з`ясування обставин справи є наслідком недобросовісної поведінки учасників судового розгляду, оскільки факт встановлення батьківства за спільною заявою чоловіка і жінки був відомий відповідачу та третій особі у справі, проте суду не був повідомлений. Однак суд в порядку статей 10, 11 ЦПК України 2004 року, хоча і обмежений принципами змагальності і диспозитивності, зобов`язаний сприяти повному і всебічному з`ясуванню обставин справи. Тобто суд, задовольняючи вимоги про внесення змін до актового запису, мав вжити заходів щодо отримання копії цього запису.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2017 року, залишити в силі заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин правила статей 126, 128, 134, 135, 146 СК України. Заявник зазначає, що відповідач зловживала своїми процесуальними правами, розгляд справи затягнувся більше ніж на рік. ОСОБА_1 стверджує, що внесення змін про батька до актового запису про народження дитини зроблено за змовою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Про зазначене заявнику під час розгляду справи у суді першої інстанції не було відомо та не могло бути відомо, оскільки відповідач не повідомила його про зміни запису щодо батька у актовому записі про народження дитини, він не був присутній під час внесення відповідних змін. Також ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 не оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а тому погодилася з ним. Надані суду апеляційної інстанції нові докази у справі мали бути оцінені відповідно до частини другої статті 303 ЦПК України 2004 року. Апеляційний суд не врахував, що неподання нових доказів до суду першої інстанції зумовлене зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.