Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
місто Київ
справа № 759/2229/16-ц
провадження № 61-20671св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька", ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернулась до суду із позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути на відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною подією (далі - ДТП): з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі - ПрАТ "СК "Галицька") 3 573, 06 грн у рахунок страхового відшкодування; з ОСОБА_2 30 617, 32 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 09 листопада 2015 року у м. Києві на вул. Зодчих сталася ДТП за участю автомобіля марки "Infiniti", р/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та автомобіля Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062"
(далі - ВАТ "КАП") марки "ГАЗ 3327", р/н: НОМЕР_2 , внаслідок якої пошкодженні зазначені транспортні засоби. Винним у ДТП визнано водія автомобіля "ГАЗ 3327", р/н: НОМЕР_2, ОСОБА_2 .
Відповідальність ВАТ "КАП" на час ДТП застрахована у ПрАТ "СК "Галицька", внаслідок чого страховик здійснив ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у сумі 17 865, 31 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного шляхом автотоварознавчого дослідження, за відрахуванням податку на додану вартість. Позивачем здійснено ремонт пошкодженого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між фактичними витратами на ремонт автомобіля (52 055, 69 грн) та страховим відшкодуванням (21 483, 37 грн) і відшкодувати моральну шкоду.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі поданий позов не визнали, вважали його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2016 року у складі судді Сенька М. Ф. позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК "Галицька" на користь ОСОБА_1 3 573, 60 грн та судовий збір. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди та судовий збір, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідно до статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодуванню також підлягає податок на додану вартість. Задовольняючи частково позов про стягнення з ОСОБА_2 суми на відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності та виваженості, з врахуванням вини відповідача та спричинених моральних страждань. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди до ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався тим, що фактичні витрати позивача на ремонт автомобіля не виходять за межі відповідальності страховика.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 30 618, 00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вирішено питання про стягнення судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що різниця між витратами, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, підлягає стягненню з винної особи, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що наданий позивачем акт виконаних робіт № 0000008467 не є належним доказом проведення відновлювального ремонту на загальну суму 52 055 69 грн, оскільки акт містить перелік запасних частин, які були замінені, проте відсутнє обґрунтування про неможливість чи економічну недоцільність їхнього відновлення. Також в акті зазначено про заміну деталей та запчастин, доцільність придбання яких поставлена відповідачем під сумнів. Окрім цього зазначив, що суд неправильно розрахував суму судового збору, що підлягає до сплати відповідачем на користь позивача.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 10 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 листопада 2015 року у м. Києві на вул. Зодчих поблизу будинку № 32-а сталася ДТП за участю автомобіля марки "Infiniti", р/н: НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та автомобіля ВАТ "КАП" марки "ГАЗ 3327", р/н НОМЕР_2, внаслідок якої пошкодженні зазначені транспортні засоби.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2016 року винним у вчиненні ДТП визнано водія автомобіля "ГАЗ 3327", р/н: НОМЕР_2, ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність ВАТ "КАП" як володільця джерела підвищеної небезпеки на момент ДТП застрахована в ПрАТ "СК "Галицька" на підставі та умовах договору загальнообов`язкового страхування за полісом від 29 квітня 2015 року АЕ/3566081, з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, у розмірі 50 000, 00 грн.
Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу, від 17 січня 2015 року № 25С/11/15 вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 21 438, 37 грн.
ПрАТ "СК "Галицька" визнали зазначену ДТП страховою подією й на підставі страхового акта від 24 лютого 2016 року здійснили виплату страхового відшкодування у сумі 17 865, 31 грн.
Відповідно до акта виконаних робіт від 26 січня 2016 року № 0000008467 позивачем сплачено 52 055, 69 грн на ремонт пошкодженого автомобіля.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.