Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
місто Київ
справа № 521/19462/15-ц
провадження № 61-28037св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року у складі судді Целуха А. П. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк) про визнання поруки, встановленої за договором від 28 серпня 2008 року № 1, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1, такою, що припинена.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 28 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 2425-Н, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 520 000, 00 грн, зі сплатою 20, 00 % річних, строком користування до 28 червня 2016 року.
28 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит, 28 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 1, відповідно до умов якого позивач як поручитель зобов`язалась солідарно та в повному обсязі відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.
ОСОБА_1 вважає, що зобов`язання поруки припинились, оскільки кредитор протягом шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, не звернувся до неї з позовом після зміни строку виконання основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит від 28 серпня 2008 року № 2425-н, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ "Ощадбанк", шляхом пред`явлення вимоги про повне дострокове повернення кредиту від 30 жовтня 2009 року № 26/8794.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_2 проти позову не заперечувала.
ПАТ "Ощадбанк" проти позову заперечувало, просило залишити його без задоволення, посилаючись на те, що у зв`язку з порушенням умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом до поручителя у 2009 році, провадження у справі № 2-8207/09 про солідарне стягнення заборгованості на момент подання заперечень тривало.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано поруку, встановлену договором від 28 серпня 2008 року № 1, укладеним між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, такою, що припинена.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що строк виконання основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит від 28 серпня 2008 року змінений 19 листопада 2009 року № 2425-Н, тобто є таким, що настав, у зв`язку з чим передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. ПАТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом 22 листопада 2012 року, тобто через 3 роки та 3 дні після пред`явлення вимоги про повне дострокове повернення кредиту від 30 жовтня 2009 року № 26/8794. Таким чином банк звернувся до поручителя ОСОБА_1 поза межами передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, а відтак, зобов`язання за договором поруки від 28 серпня 2008 року № 1 припинились.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у серпні 2017 року, ПАТ "Ощадбанк" просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Заявник вважає, що судами неправильно застосовано частину четверту статті 559 ЦК України, оскільки банк після зміни строку виконання основного зобов`язання до спливу шести місяців пред`явив позов до поручителя, а тому шестимісячний строк ним не пропущено. Суди першої та апеляційної інстанцій, за твердженнями банку, помилково послалися на 22 листопада 2012 року як на дату першого звернення до суду з позовом до ОСОБА_1, оскільки у 2012 році банк звернувся до суду вже з іншим позовом до поручителя щодо стягнення нарахованої заборгованості після ухвалення рішення від 02 листопада 2011 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позивач зазначає, що перший позов про стягнення заборгованості банк подав до суду 18 листопада 2009 року, коли вимогу про дострокове погашення заборгованості вона отримала 19 листопада 2009 року, а отже, перший позов подано до зміни строку виконання основного зобов`язання, а тому не підлягає врахуванню під час обчислення шестимісячного строку для звернення кредитора до суду з позовом до поручителя.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 2425-Н, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 520 000, 00 грн, зі сплатою 20, 00 % річних, строком користування до 28 червня 2016 року.
28 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит 28 серпня 2008 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 1, відповідно до умов якого вона зобов`язалась солідарно та в повному обсязі відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 6.3 договору поруки від 28 серпня 2008 року № 1 договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
Відповідно до пункту 3.4 договору про іпотечний кредит банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або майновим поручителем будь-яких зобов`язань за іпотечним договором.
Зазначеним пунктом договору також передбачено, що виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту належних до сплати процентів, та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги від банку.
Відповідно до вимоги про повне дострокове повернення кредиту від 30 жовтня 2009 року № 26/8794 банк вимагав від ОСОБА_2 повного дострокового повернення кредиту та зазначив, що у разі невиконання приведених вимог банк звернеться до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з копією опису вкладення та конверту, які надані представником позивача, на яких міститься штемпель, встановлено, що вимога направлена ВАТ "Ощадбанк" 13 листопада 2009 року.
У судовому засіданні ОСОБА_2, допитана як свідок, повідомила, що вимога ВАТ "Ощадбанк" про повне дострокове повернення кредиту від 30 жовтня 2009 року № 26/8794 отримана нею 19 листопада 2009 року.
Відповідно до матеріалів справи 18 листопада 2009 року ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк", посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 умов договору про іпотечний кредит від 28 серпня 2008 року № 2425-Н, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як поручителя суму в 841 952, 60 грн заборгованості за зазначеним договором.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2011 року у справі №2/1519/490/10 позов ВАТ "Ощадбанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованість в розмірі 841 952, 60 грн, яка складається із: 452 641, 35 грн залишку заборгованості за сумою кредиту; 67 358, 65 грн простроченої заборгованості за кредитом; 251 499, 53 грн заборгованості за відсотками; 55 454, 14 грн заборгованості з пені за відсотками; 14 998, 93 грн заборгованості з пені за кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку з ненастанням на момент пред`явлення позову права у банку дострокової вимоги погашення заборгованості у повному обсязі.
Судами також встановлено, що ПАТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом 22 листопада 2012 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.