Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 756/2727/15-ц
провадження № 61-18639св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у складі судді Васалатія К. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Посилався на такі обставини. У березні 1993 року позивачем сплачено у повному розмірі грошовий пай за квартиру АДРЕСА_3 . У цій квартирі він був зареєстрований з 25 лютого 1987 року до 15 листопада 2000 року. 31 жовтня 1997 року між ним та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб. У шлюбі мають двох дітей.
20 грудня 2000 року ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, продала належну позивачеві вказану квартиру. 23 лютого 2001 року ОСОБА_1 за кошти, виручені від продажу квартири у м. Южно-Сахалінську, придбав квартиру АДРЕСА_1 . Під час складання договору купівлі-продажу у державного нотаріуса ОСОБА_2 відмовилась у присутності експерта з продажу нерухомого майна ставати одним з покупців, мотивуючи це тим, що вона жодного матеріального відношення до цієї квартири не має.
31 жовтня 2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, однак вони разом із ОСОБА_2 та дітьми проживають у спірній квартирі.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на спірну квартиру.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у подальшому уточненим, про визнання права власності на 3/4 частини спірної квартири.
Зустрічна позовна заява обґрунтовувалась такими обставинами.
Квартира, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_3, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки ОСОБА_2 протягом трьох років проживала у ній, займалась ремонтом та благоустроєм квартири, що покращувало товарний вигляд квартири та відповідно збільшило її вартість, а тому кошти, отримані від продажу зазначеної квартири, також є спільною власністю подружжя. З 1987 року відповідач працювала на підприємствах у Бердичеві, у грудні 1989 року поїхала на заробітки до м. Южно-Сахалінська, де працювала на різних посадах, зокрема і керівних посадах в "Аеропорту Южно-Сахалінськ" та "Авіакомпанії "Сахалінські авіалінії" до 15 грудня 2000 року. Більшу частину свого заробітку відкладала на рахунок у банку, маючи намір повернутись до України та придбати нерухомість. 20 грудня 2000 року ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої на її ім`я ОСОБА_1, продала квартиру у м . Южно-Сахалінську за 80 000 рублів, однак із цих коштів повернула ОСОБА_1 приблизно 49 000 рублів, оскільки частину кошів, отриманих від продажу квартири, витратила на утримання дітей, оплату та перевезення майна, а також на авіаквитки до Москви. 23 лютого 2001 року ОСОБА_1 купив квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Коштів від продажу квартири, яка знаходилась у м. Южно-Сахалінську, було недостатньо для придбання спірної квартири у м . Києві, а тому при купівлі спірної квартири у м. Києві були внесені і зароблені нею під час шлюбу кошти. Також вона займалась ремонтом та утриманням спірної квартири, зокрема нею було сплачено 6 966 грн за ремонт вікон у квартирі.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що на придбання квартири в основному були сплачені її кошти, з нею проживає двоє дітей, які повністю знаходяться на її утриманні, ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на 3/4 частини спірної квартири.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за кожним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки спірна квартира придбана сторонами у власність під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі. Це майно є спільною сумісною власністю подружжя і частки сторін у ньому є рівними. Стосовно зустрічного позову, то суд зазначив, що обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути враховані для відступлення від рівності часток подружжя у майні.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав належних доказів того, що кошти, які витрачались на придбання спірного майна, були його особистими коштами, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна квартира є спільним майном подружжя. Також зазначив, що ОСОБА_2 не надала належних доказів, які б слугували підставою для відступу від рівності часток, та погодився з висновком суду першої інстанції про поділ майна в рівних частках.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати його одноособовим власником спірної квартири.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не допитав свідка ОСОБА_6, залучаючи як третіх осіб доньок сторін, не встановив, чи дійсно судове рішення може вплинути на їхні права та обов`язки, розгляд справи проводився без представників органу опіки. Зазначав, що ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не заявила клопотання про поновлення строку, однак апеляційний суд не звернув на це уваги, вийшов за межі апеляційної скарги, встановивши, що грошові кошти, зняті ОСОБА_2 з особистого банківського рахунку, повинні рахуватись спільним майном подружжям, через те, що ОСОБА_2 не надала суду доказів того, коли та які кошти були перераховані на зазначений банківський рахунок. Також зазначав, що вартість квартири у м. Києві менша ніж вартість квартири у м. Южно-Сахалінську, що відповідає поясненням ОСОБА_2 і це прямо вказує на те, що коштів, отриманих від продажу квартири в м. Южно- Сахалінську вистачало на придбання квартири у м. Києві.
У травні 2017 року ОСОБА_2 надіслала заперечення на касаційну скаргу в яких просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду 07 травня 2018 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31 жовтня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого подружжя має двох доньок: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
23 лютого 2001 року на ім`я ОСОБА_1 придбана квартира АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.