Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 428/12732/15-ц
провадження № 61-34890св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на рішення Апеляційного суду Луганської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Єрмакова Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит") про визнання незаконним встановлення неповного робочого часу, відновлення графіку змінності, визнання незаконним звільнення з посади та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" і працював підземним гірником 3-го розряду ділянки ВШТ-2 шахти 1-2 відокремленого підрозділу (далі - ВП) "Шахтоуправління "Ровеньківське "ДТЕК Ровенькиантрацит".
01 вересня 2015 року відповідач встановив йому згідно з його графіком скорочений робочий день.
Не погодившись із цим, позивач 02 листопада 2015 року звернувся із заявою до комісії з трудових спорів із вимогами про встановлення йому повного робочого часу та сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
16 листопада 2015 року відповідач повернув йому подану ним заяву з посиланням на те, що комісію з трудових спорів на підприємстві не обрано.
Внаслідок того, що відповідач не виконував законодавство про працю, умови колективного договору чи трудової угоди, позивач 16 листопада 2015 року був змушений написати заяву про звільнення на підставі статті 36, частини третьої статті 38 КЗпП України.
Проте відповідач за своєю ініціативою наказом від 16 листопада 2015 року звільнив його з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним встановлення йому неповного робочого часу, відновити йому графік змінності з 5-ти денним робочим тижнем (30 годин на тиждень), визнати незаконним його звільнення із займаної раніше посади, відновити його на цій посаді із 16 листопада 2015 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 вересня 2015 року, яким позивач вважає встановлення йому неповного робочого часу, по 17 березня 2016 року у розмірі 38 412,50 грн та відшкодування у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період
із 16 листопада 2015 року по 17 березня 2016 року в сумі 23 560,28 грн.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивача звільнено на підставі статті 38 КЗпП України без порушень вимог трудового законодавства. Зокрема, позивач надав свою згоду на роботу в умовах скороченого робочого часу, а тому підстав для його звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у відповідача не було. З наказом про звільнення позивача ознайомлено та внесено відомості до його трудової книжки. При цьому питання щодо зміни формулювання причини звільнення позивач не ставив, наказ про своє звільнення не оскаржував. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним встановлення йому неповного робочого часу, відновлення йому графіку змінності з 5-ти денним робочим тижнем (30 годин на тиждень), стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 01 вересня 2015 року, яким позивач вважав встановлення йому неповного робочого часу, по 17 березня 2016 року у розмірі 38 412,50 грн та відшкодування у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період із 16 листопада 2015 року по 17 березня 2016 року у сумі
23 560,28 грн, суд виходив із необґрунтованості вказаних вимог і їх недоведеності.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 06 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 06 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Останнім рішенням Апеляційного суду Луганської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову
ОСОБА_1 . Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади гірничого робочого підземного 3-го розряду дільниці ВШТ-2 шахти 1-2 Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Ровеньківське" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" згідно з наказом від 16 листопада 2015 року № 4029/к-1-2 та поновлено ОСОБА_1 на посаді гірничого робочого підземного 3 розряду дільниці ВШТ-2 шахти 1-2 Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Ровеньківське" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" із 16 листопада 2015 року. Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 16 листопада 2015 року по 19 вересня 2017 року у сумі
120 005,16 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Допущено до негайного виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць із 16 листопада 2015 року по 15 грудня 2015 року включно у сумі 2 358,18 грн.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, якими є саме заява працівника, що позивач просив звільнити його за частиною першою статті 38 КЗпП України за власним бажанням, отже, звільнення відбулося без законних на те підстав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Луганської області від 19 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі виник спір щодо формулювання причин звільнення, оскільки позивач не заперечував, що він звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням, тому він повинен був обрати інший спосіб, аніж поновлення на роботі, а саме зміна формулювання причини звільнення.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно з наказом ВП "Шахтоуправління "Ровеньківське"
ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" від 12 березня 2012 року № 377-к ОСОБА_1 прийнятий за переведенням на посаду підземного гірника з повним робочим днем під землею 3-го розряду на ділянку ВШТ-2.
Наказом від 15 червня 2015 року № 565 по ВП "Шахтоуправління Ровеньківське"
ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" "Про зміну суттєвих умов праці" у зв`язку зі зміною режиму роботи шахтоуправління та розробленими заходами, відсутністю зворотних засобів, необхідних для забезпечення виробництва, з метою забезпечення виплати заробітної плати та керуючись статтею 32 КЗпП України введено строком на чотири місяці встановлення режиму неповного робочого часу із 01 вересня 2015 року (за сплином 2-х місяців із моменту отримання попередження робітниками) для робітників дільниць шахтного транспорту № 2 шахти 1-2 ВП "Шахтоуправління Ровеньківське", зайнятих заходами по призупиненню робіт та змінами в організації виробництва та праці, визначених додатком 1 (пункт 3); організувати розробку графіків роботи працівників при встановленні неповного робочого часу (пункт 4.1); довести до відома співробітників, що у разі відмови працювати у нових умовах праці, вони можуть бути звільнені згідно із пунктом 6 статті 36 КЗпП України через два м`ясці від дати ознайомлення з наказом (врученням повідомлення) з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячного середнього заробітку.