Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
місто Київ
справа № 621/834/16-ц
провадження № 61-31579св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у квітні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у подальшому уточненим, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини з ОСОБА_3 з листопада 1990 року до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Змієві Харківської області у віці 58 років помер ОСОБА_3
ОСОБА_1 тривалий час проживала разом з ОСОБА_3, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, у зв`язку з чим вважає, що були справжньою сім`єю. Після смерті чоловіка, вона залишилась проживати в його квартирі, однак син з невісткою вигнали її з квартири, зламали двері. Крім того, стали обвинувачувати її у викраденні грошових коштів, які належали померлому, хоча вони мали спільний бюджет і ці кошти були витрачені нею на організацію поховання чоловіка.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не проживали однією сім`єю. ОСОБА_3 за життя не визнавав ОСОБА_1 своєю дружиною, наміру одружитися з нею не мав, вони були чужими людьми. Її особистих речей у квартирі відповідач не бачив. Одночасно ОСОБА_2 не заперечував проти того, що ОСОБА_1 була присутня на сімейних святах, займалася похованням ОСОБА_3 . Після смерті батька він вигнав ОСОБА_1, яка проживала в квартирі батька, почав там проживати зі своєю дружиною.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 без шлюбу з 01 січня 2004 року до дня смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оскільки до 2004 року діяв Кодекс про шлюб та сім`ю України, нормами якого визнавався лише шлюб, який укладений у державних органах реєстрації актів громадського стану, а відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 носили тривалий характер, до дня смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу можливо лише з 01 січня 2004 року. Дослідженими доказами підтверджується, що в період часу з 01 січня 2004 року і до дня смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали в квартирі АДРЕСА_1 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, в цей період вони вели спільне господарство, жоден з них не перебував у шлюбі з іншою особою.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи свідчать, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, окрім сторін у справі, звернулась сестра померлого ОСОБА_4, яка до участі у розгляді справи залучена не була. Розгляд справи за відсутності осіб, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, є порушенням основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України, оскільки він позбавляє таких осіб реальної можливості здійснювати право захисту своїх прав, а суд - можливості повного та всебічного дослідження обставин справи на засадах змагальності.
Враховуючи, що рішення у цій справі може вплинути на обсяг спадкового майна, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями залучення до участі у справі осіб, які не були стороною у справі, то апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у лютому 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року, залишити в силі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила статті 74 СК України, не врахував, що спір про спадкування судом не розглядався, до участі у справі як відповідача залучено спадкоємця першої черги, а тому відсутні підстави для залучення до участі у справі спадкоємців наступних черг. На переконання заявника апеляційний суд дійшов помилкових висновків про характер спірних правовідносин та належним чином не проаналізував, що між сторонами виник спір щодо майна, набутого під час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зміїв Харківської області у віці 58 років помер ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 був зареєстрований у зазначеній квартирі з 12 січня 1979 року.
Згідно з актом обстеження від 14 квітня 2016 року, складеного депутатом Комсомольської селищної ради Кишинським В. М., у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 сумісно проживала з ОСОБА_3 з листопада 1990 року однією сім`єю, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Починаючи з 1998 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали в квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент їх переїзду у зазначену квартиру в ній проживав хворий батько ОСОБА_3, який потребував постійного нагляду та медичного обслуговування, яке забезпечувала ОСОБА_1, маючи медичну освіту. ОСОБА_7 помер у 2005 році, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжували жити разом у цій квартирі.
Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_8 27 березня 1990 року, про що Вовчанським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 40.
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 шлюб розірвано 25 червня 1982 року, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис Зміївським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області.
ОСОБА_3 був ветераном праці, інвалідом другої групи, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 брала участь у похованні ОСОБА_3, що підтверджується копіями товарного чеку від 11 квітня 2016 року № 3102 про придбання ритуальних атрибутів, накладної від 12 квітня 2016 року № 271 про замовлення поминального обіду.
Оцінка аргументів касаційної скарги
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що підставою для відмови у задоволенні позову було встановлення апеляційним судом осіб, які не були залучені до участі у справі, проте, за висновками апеляційного суду, рішення у цій справі стосуватиметься їх прав та інтересів.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).