Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 150/374/16-ц
провадження № 61-34107св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року у складі судді Кушнір Б. Б. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області
від 03 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С.,
Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 28 лютого 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач у свою чергу зобов`язання з погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати відсотків, належним чином не виконує, у зв`язку із чим виникла заборгованість.
Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з
ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н
від 28 лютого 2007 року у розмірі 22 597,03 грн, із яких: 2 173,09 грн - заборгованість за кредитом; 15 871,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 000,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 105,24 грн - штраф (процентна складова).
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 15 листопада
2016 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 1 249,34 грн заборгованості за кредитним договором.
У решті позову АТ КБ "ПриватБанк" відмолено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що оскільки порушення виконання зобов`язання за договором від 11 березня 2007 року мало місце ще із 2011 року, а до суду позивач звернувся лише у 2016 році, то стягненню підлягають тільки відсотки за користування кредитом.
Рішення суду першої інстанції у частині розрахунків суду щодо заборгованості відповідача у межах позовної давності та штрафу, в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому, в силу вимог статті 303 ЦПК України 2004 року, у цій частині рішення не переглядалось.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та активно користувався кредитним лімітом банку, що прослідковується із розрахунку заборгованості, а отже, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти, проте суд першої інстанції, всупереч вимог процесуального законодавства ухвалив рішення, яким не надано ані правового, ані фактичного обґрунтування відмови у стягненні частини заборгованості за процентами. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
У вересні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну АТ КБ "ПриватБанк", у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 11 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 на підставі його заяви-анкети укладений кредитний договір. На виконання умов договору-приєднання від 11 березня 2007 року відповідачу видано кредитну картку за № НОМЕР_1, термін дії якої до лютого 2014 року.