Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 401/185/16-ц
провадження № 61-13398св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року у складі судді Гармаш Т. І. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року у складі колегії суддів: Чорнобривець О. С., Потапенка В. І., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" Паламарчука В. В. (далі - ПАТ "Банк Національний кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача повернути грошові кошти у сумі 10 338,08 грн як необґрунтовану виплату за договором банківського вкладу "Стандартний", укладеного 24 листопада 2014 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та відповідачем.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 19 березня 2015 року вкладник ОСОБА_2 звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, а тому банк повинен сплатити проценти за вкладом за зниженою ставкою 2,0 % річних.
27 березня 2015 року між банком та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору № 255278-ДР-002 банківського вкладу "Стандартний", згідно з умовами якого банк взяв на себе зобов`язання сплатити вкладнику суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.
Зазначений договір є нікчемний з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв`язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, внаслідок чого відбулася необґрунтована виплата відповідачу грошових коштів у розмірі 10 338,08 грн, що є різницею між сумою процентів виплачених за ставкою при повернення вкладу та сумою процентів за зниженою ставкою при достроковому розірванні депозитного договору.
З підстав, передбачених частиною другою статтей 215, 216, 387, 1212 ЦК України та частиною п`ятою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), банк просив задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року, в позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оцінюючи зміст договору від 27 березня 2015 року щодо відповідності його вимогам статті 38 Закону з тих підстав, що за його умовами банк взяв на себе зобов`язання сплатити вкладнику суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою через достроковість повернення, обґрунтовано визнав доводи позивача недоведеними, оскільки укладений договір немає ознак нікчемного правочину у розумінні статті 38 Закону. Позивач не надав належні та допустимі докази про отримання відповідачем коштів, які він просить стягнути. До спірних правовідносин не може бути застосована стаття 1212 ЦК України, оскільки обов`язковою умовою її застосування є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, виходив з того, що за договором банківського вкладу саме на банк покладається обов`язок з виплати вкладнику коштів, при цьому банк не має будь-яких майнових вимог до вкладника, а тому укладений сторонами правочин про нарахування процентів без застосування перерахунку за період знаходження грошових коштів на депозитному рахунку не має ознак нікчемного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2016 року ПАТ "Банк Національний кредит" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2016 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
27 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою.
01 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.
У березні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення не є обґрунтованими, оскільки судами не застосовано норми матеріального права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин.
Суди неправильно застосували пункт 1 частини третьої статті 38 Закону, згідно з яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк відмовився від власних майнових вимог, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень про відмову в позові.
Закон є спеціальним та саме його норми підлягають застосуванню з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації, а інші закони можуть застосовуватися тільки у тій частині, яка не суперечить зазначеному Закону.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, які надали суду сторони.
Правочин від 27 березня 2015 року про внесення змін до договору банківського вкладу від 24 листопада 2014 рокуукладено посадовими особами ПАТ "Банк Національний кредит", які мали правоздатність і дієздатність вчиняти правочини платоспроможного на той час банку, оскільки процедуру виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації розпочато лише 08 червня 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 листопада 2014 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу "Стандартний" строком на 3 місяці (92) дні з 24 листопада 2014 року до 24 лютого 2015 року в національній валюті (з капіталізацією процентів), відповідно до якого банк відкрив вкладнику ОСОБА_2 депозитний рахунок, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 175 187, 33 грн.
Згідно з умовами договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 24,25 % річних (пункт 2.3 договору банківськогот вкладу).
У разі дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних (пункт 3.7 договору банківського вкладу).
09 лютого 2015 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту, за яким вона отримала 100 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення не пізніше 08 лютого 2016 року.
У забезпечення зобов`язання за договором кредиту 09 лютого 2015 року укладено договір застави майнових прав, згідно з якими ПАТ "Банк Національний кредит" передано у заставу майнові права на отримання грошових коштів у сумі 175 187, 33 грн, а також нараховані проценти, що розміщені на депозитному рахунку банківського вкладу "Стандартний" від 24 листопада 2014 року.
09 лютого 2015 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору банківського вкладу "Стандартний" від 24 листопада 2014. Депозит залучено на час дії кредитного договору з 24 листопада до 14 лютого 2016 року, про що сторонами внесено зміни до пункту 2.2 частини другої договору банківського вкладу.
У зв`язку з достроковим виконанням зобов`язань за кредитним договором позичальником ОСОБА_2,26 березня 2015 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ОСОБА_2 укладено договір про його розірвання та припинення прав та обов`язків за цим договором.
Станом на 09лютого 2015 року вихідний залишок за депозитом складав 181 114,20 грн.
09 лютого 2015 року відповідач згідно з кредитним договором отримала кредит у сумі 100 000,00 грн та 17 березня 2015 року погасила його за рахунок власних майнових вимог до банку за договором банківського вкладу № 255278-ДР-002 від 24 листопада 2014 року, які були передані у заставу.